Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0525U000491, Докторська дисертація На здобуття Доктор юридичних наук Дата захисту 12-12-2025 Статус Захищена Назва роботи Воєнно-агресивна злочинність: феномен, детермінація, протидія. Здобувач Сокуренко Віталій Валерійович, Кандидат юридичних наук Консультант Конопельський Віктор Ярославович Опонент Батиргареєва Владислава Станіславівна Опонент Гритенко Оксана Анатоліївна Опонент Храмцов Олександр Миколайович Опис Дисертація присвячена формуванню цілісної системи наукового знання про феномен, детермінацію та протидію воєнно-агресивній злочинності. Війну представлено як складний соціокультурний феномен, що акумулює у собі не тільки військові, бойові фактори соціодинаміки, а й низку дискурсивних, символічних, ментальних, ціннісних та мотиваційних змін, що відбуваються у структурах, системах соціальної діяльності, масової свідомості й безсвідомого. Набула подальшого розвитку концепція кримінології війни, під якою запропоновано розуміти інтегративний напрям кримінологічних досліджень, що має на меті гносеологічну специфікацію та прикладну інституціоналізацію відповідних інтелектуальних і безпосередніх кримінально-превентивних практик під запити зниження частоти відтворення збройних конфліктів (війн), інтенсивності злочинних порушень фундаментальних прав людини, що відбуваються у їх контексті, в тому числі й у період повоєнного транзиту. Здійснено концептуалізацію категорії «воєнно-агресивна злочинність» як складової предмету кримінології війни. Воєнно-агресивна злочинність визначена як специфічна форма агресивно-насильницької злочинності, представленої комплексом злочинів агресії, воєнних насильницьких злочинів, геноциду, злочинів проти людяності та кримінальних правопорушень на ґрунті ненависті, що детермінуються, проявляються у зв’язку зі збройним конфліктом (пов’язані з війною); вона має бінарну природу, що поєднує, предметно-діяльнісні прояви мегалотимно-ресентиментарної екзистенції страху та агресивної несвободи, сполученої з комплексом вини перед вимогами сучасної західної культури (блок кримінальної акції – злочини агресії, геноцид, воєнні злочини та злочини проти людяності), а також травматичну ненависть й ворожість до агресора (блок кримінальної реакції). Остання проявляється у виді воєнних насильницьких злочинів, які вчиняються щодо військовослужбовців російської федерації та агресивно-насильницьких злочинів на ґрунті ненависті: а) пов’язаної з афіліацією жертви із агресором за ознакою мови, національності, політичних поглядів, релігійної конфесії; б) за ознакою бездіяльності у відсічі збройній агресії. Визначено стан наукової розробленості та методологічні засади дослідження воєнно-агресивної злочинності. Надано кримінально-правову характеристику злочину агресії (ст. 437 КК України), визначено кількісні та якісні показники його вчинення в контексті агресивної війни проти України. Розроблено кримінологічну типологію злочинців-агресорів, в межах якої за критерієм змісту та обсягу політичної й неформальної влади виділено та охарактеризовано п’ять основних їх типів: верховний лідер, елітарний злочинець, системний функціонер вищого рівня, виконавець тактичного рівня та союзник вищого рівня. Виявлено та надано опис культурно-психологічним, політичним, економічним детермінантам злочину агресії проти України. Охарактеризовано зовнішньо-колоніальний та внутрішній контур факторів віктимізації України щодо злочину агресії. Здійснено класифікацію воєнно-насильницьких злочинів в контексті збройного конфлікту в Україні в залежності від категорії потерпілих, в результаті чого виділено та охарактеризовано дві групи відповідних кримінальних правопорушень: 1) воєнно-насильницькі злочини проти цивільного населення (ст. ст. 433, 438, 442, 442-1 КК України); 2) воєнно-насильницькі злочини проти військовослужбовців (ст. ст. 434, 438 КК України). Охарактеризовано стан воєнно-насильницької злочинності проти цивільного населення в контексті збройного конфлікту в Україні. Серед них, за даними судової практики, переважають жорстоке поводження у виді погроз умисним вбивством, заподіяння тілесних ушкоджень, катування та незаконне позбавлення волі (74 %). Кожен п’ятий (20,4 %) такий злочин, виходячи з даних судової практики, поєднаний з умисним вбивством (ч. 2 ст. 438 КК України). На сексуальне насильство, пов’язане зі збройним конфліктом припадає 5,6 %. Узагальнені розрахунки латентної частини воєнно-насильницьких злочинів проти цивільного населення дали підстави для висновку, що фактичний рівень цих злочинів є не нижчим за позначку у 70 тис. щороку, починаючи з 24.02.2022 року. Надано характеристику стану воєнно-насильницької злочинності проти військовослужбовців в контексті збройного конфлікту в Україні. Встановлено, що кількість загиблих військовослужбовців, яким спричинено смерть внаслідок воєнних злочинів (ч. 2 ст. 438 КК України) за даними офіційної статистичної звітності, станом на 01.01.2024 становить 6 140 осіб; значною є латентна частина, що складається із випадків позасудових страт українських захисників, спричинення смерті внаслідок жорстокого поводження з військовополоненими тощо, а також воєнно-насильницьких злочинів, які не спричинили смерті військовослужбовців (ч. 1 ст. 438 КК України). З’ясовано, що не менш як щодо 86 % військовополонених захисників України вчиняються воєнні насильницькі злочини, які не спричиняють смерті. Дата реєстрації 2025-11-11 Додано в НРАТ 2025-11-11 Закрити