Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0526U000013, Докторська дисертація На здобуття Доктор філософських наук Дата захисту 18-12-2025 Статус Захищена Назва роботи Філософія громадянського виховання особистості-захисника Вітчизни (історіософський та світоглядний аспекти) Здобувач Притула Олександр Леонтійович, Кандидат педагогічних наук Опонент Бойченко Михайло Іванович Опонент Калиновський Юрій Юрійович Опонент Бойко Анжела Іванівна Опис Комплексно та системно здійснено філософсько-освітній аналіз потенціалу громадянського виховання особистості-захисника Вітчизни (історіософський та світоглядний аспекти). Поліаспектність проблематики дослідження зумовила синтез таких дослідницьких стратегій, які дозволяють розкрити як універсальні філософські закономірності, так і специфічні національно-культурні особливості становлення захисника Вітчизни як морально відповідального громадянина. У роботі були використані, зокрема, системний, культурно-антропологічний, герменевтичний, історико-філософський та аксіологічний підходи. Системний підхід дав змогу осмислити феномен громадянського виховання як складну взаємодію етичних, освітніх, культурних та екзистенційних вимірів. Історико-філософський аналіз дозволив простежити еволюцію ідей щодо виховання особистості, здатної до самопожертви заради Батьківщини, у філософських ученнях від докозацької доби до сучасності. Герменевтична стратегія була застосована для інтерпретації філософських текстів, освітніх моделей і наративів, які формували архетип воїна-громадянина у вітчизняному культурному контексті. Важливою складовою дослідження стало використання аксіологічного підходу, що дало змогу зосередитися на вивченні ціннісних засад громадянського виховання, зокрема на морально-етичних чеснотах, притаманних українському ідеалу воїна-захисника. Культурно-антропологічний підхід, що використовувався у розділах, присвячених історіософському аналізу, дозволив виявити тяглість та трансформації філософських ідей у формуванні образу українського воїна. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше в українській філософії освіти здійснено цілісну концептуалізацію громадянського виховання особистості-захисника Вітчизни в історіософському та світоглядному вимірах, що ґрунтується на інтеграції національних військово-культурних традицій, філософських засад бойових мистецтв та аксіологічних орієнтирів сучасного українського суспільства в умовах воєнних викликів. Проаналізовано теоретичні засади та ключові підходи до концептуалізації громадянського виховання як складної системи світоглядних, аксіологічних та смислотворчих орієнтирів, що визначають зміст, цілі та способи формування громадянської компетентності. Простежується еволюція філософсько-педагогічних уявлень про громадянськість – від класичних концепцій виховання в античній думці до сучасних українських і зарубіжних моделей, виокремлюються взаємовпливи й відмінності між громадянським та патріотичним вихованням. Досліджено концептуальні та світоглядні засади громадянського виховання, яке визначено як провідне завдання освітньо-виховного процесу. Зазначено, що формування глибокого світогляду, національно-патріотичних почуттів та переконань відбувається інтегровано, охоплюючи як соціально-гуманітарні, так і математично-природничі дисципліни, а також позакласні заходи. Висвітлено сутнісні дефініції патріотизму, який розглядається як духовно-моральна якість особистості та емоційний аспект державницького світогляду, що є ключовим ресурсом для суспільної консолідації та мобілізації. Охарактеризовано структуру національно-патріотичних почуттів через чотири взаємопов'язані виміри ставлень: до себе, до інших, до Батьківщини та до національних цінностей. Досліджено зміст і значення військових традицій як сукупності стійких, історично утворених символів, звичаїв та цінностей, що забезпечують тяглість виховання воїна-захисника. Зазначено, що традиція є колективною пам'яттю суспільства, а військові традиції мають регламентуючий характер, слугуючи механізмом об'єднання військової спільноти, формуючи її моральну свідомість та наповнюючи сенсом дії, спрямовані на досягнення державно-значущих цілей. Здійснено всебічний аналіз витоків і становлення ідеї виховання оборонця рідної землі в ранні періоди української історії, що стали підґрунтям для подальшого розвитку цього концепту в наступні історичні епохи. Показано, що в культурі та філософській думці докозацької доби виховання захисника Вітчизни постає не просто суспільною потребою, а фундаментальною складовою світоглядної моделі, що визначала засади існування спільноти. Досліджено систему виховання у Запорозькій Січі, що формувала не лише вправного воїна, а й свідомого громадянина, духовно зрілу, відповідальну й вільнолюбну особистість. Доведено, що козацьке середовище створило унікальну освітньо-виховну модель, що ґрунтувалася на культуроцентризмі, гуманізмі, любові до Батьківщини та народної традиції, виховна практика якої спиралася на фольклор, бойову символіку, моральні настанови та приклади героїзму козацьких ватажків. Проаналізовано сутність світоглядної культури як інтегральної, фундаментальної якості особистості, що є її духовно-практичною основою. Зазначено, що формування світоглядної та політичної підготовки починається в родині і набуває системних форм у навчальних закладах, набуваючи особливої значущості у період соціальних змін. Дата реєстрації 2026-01-12 Додано в НРАТ 2026-01-12 Закрити