Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0526U000071, Докторська дисертація На здобуття Доктор медичних наук Дата захисту 09-04-2026 Статус Запланована Назва роботи Імунорегуляторні механізми кардіопротекторної дії мезенхімальних стромальних клітин та кріоекстрактів серця в умовах ішемічно-некротичного ураження міокарда Здобувач Чиж Микола Олексійович, Кандидат медичних наук Опонент Чернуський В'ячеслав Григорович Опонент Бабаджан Володимир Данилович Опонент Денефіль Ольга Володимирівна Рецензент Цівенко Олексій Іванович Рецензент Попов Микола Миколайович Рецензент Шерстюк Сергій Олексійович Опис Дисертаційна робота присвячена експериментальному обґрунтуванню нового вирішення наукової проблеми, спрямованої на дослідження кардіопротекторних, імуномодулювальних, регенеративних та метаболічних механізмів дії мезенхімальних стромальних клітин та екстрактів кріоконсервованих фрагментів серця поросят у моделях гострої ішемії та некрозу міокарда. Актуальність роботи зумовлена потребою у створенні високоефективних і безпечних біотехнологічних підходів для лікування гострих ішемічних та некротичних станів серця, з урахуванням обмежень, характерних для сучасних клітинних технологій. Дослідження проведено на 916 нелінійних лабораторних щурах-самцях на базі віварію Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України. Мета роботи – експериментально обґрунтувати кардіопротекторний потенціал мезенхімальних стромальних клітин та екстрактів кріоконсервованих фрагментів серцевої тканини шляхом вивчення їхніх імуномодулювальних, репаративних та регенеративних механізмів дії для підвищення ефективності й безпечності терапії гострого коронарного синдрому. Детальний аналіз трьох патогенетично різних моделей ушкодження – ішемічної (перев’язка лівої коронарної артерії (ЛВА)), кріогенної (кріонекроз) та метаболічної (адреналінова міокардіодистрофія) – показав значні відмінності у характері запалення, клітинної інфільтрації, метаболічних зрушень та морфогенезу ушкоджень, що визначає різну чутливість структур міокарда до дії клітинних і безклітинних препаратів. У роботі встановлено, що МСК та кріоекстракти чинять багатофакторну кардіопротекторну дію, яка проявляється зменшенням зони ушкодження, пригніченням оксидативного стресу та нормалізацією антиоксидантного захисту. Зокрема, застосування МСК знижувало рівень малонового діальдегіду на 35–40%, підвищувало активність СОД на 28–32% і збільшувало вміст АТФ у кардіоміоцитах на 20%. Кріоекстракт серця зменшував МДА на 30–35%, підвищував активність каталази та СОД на 22–25%, а лактат/піруват нормалізувався з 3,1 до 1,7, що свідчило про зниження анаеробного зсуву. Показано, що моделі ушкодження істотно відрізняються за патогенезом: при кріонекрозі кількість нейтрофілів у зоні ушкодження у перші 24 год зростала у 3–3,5 раза, а співвідношення M1/M2 макрофагів досягало 2,4, тоді як МСК знижували його до 1,1. При ішемії, спричиненій перев’язкою ЛВА, спостерігалася найбільша депресія сегмента ST – до 0,25–0,3 mV, що зменшувалася після введення МСК на 0,12 mV, а амплітуда R зростала на 18–22%. У моделі адреналінової міокардіодистрофії концентрація IL-1β збільшувалася у 2,1 раза, TNF-α – у 1,8 раза, тоді як кріоекстракт знижував їх на 30–40%. Ультразвукове дослідження підтвердило функціональні переваги терапії: МСК зменшували КДР ЛШ на 8–10% та підвищували фракцію викиду з 42–45% до 55–58%. Композит «альгінат–екстракт» у моделі кріодеструкції зменшував площу гіперехогенних зон на 25–30% та нормалізував локальну скоротливість. У моделі адреналінової міокардіодистрофії кріоекстракти знижували LF/HF із 3,8 до 1,9, що вказувало на відновлення автономної регуляції серця. Морфологічний аналіз показав, що МСК зменшували набряк і сегментарний лізис міофібрил на 35–40%, збільшували кількість функціональних мітохондріальних крист та прискорювали відновлення міжміофібрилярних контактів. Кріоекстракти знижували площу некрозу при кріодеструкції на 25–30%, зменшували вакуолізацію цитоплазми і відновлювали розподіл глікогену на 25%. Кількість TUNEL⁺ ядер у групах лікування зменшувалася на 40–45%, а інтенсивність IgG-депозитів – у 1,8 раза, що свідчило про зменшення апоптозу та автоімунного ушкодження. Окремий напрямок дослідження був присвячений застосуванню альгінатних гідрогелів як систем контрольованого вивільнення пептидів. Показано, що композити «альгінат–екстракт» забезпечують пролонговане вивільнення біоактивних речовин, зберігають локалізацію в тканині, модифікують запальну відповідь та сприяють покращенню функціональних параметрів серця, що дає підстави розглядати їх як перспективні біоматеріали для регенеративної терапії. Узагальнено встановлено, що МСК та кріоекстракти забезпечують подібні кінцеві кардіопротекторні ефекти, але реалізують їх через різні механізми, зумовлені типом ушкодження. МСК є оптимальними для ішемічних станів із вираженою структурною деструкцією, тоді як кріоекстракти проявляють переваги при кріонекрозі та стрес-індукованій міокардіодистрофії. Важливо, що безклітинні біопрепарати позбавлені юридичних та етичних обмежень, властивих клітинним продуктам, що значно полегшує їхнє потенційне клінічне застосування. Отримані результати створюють наукове підґрунтя для розробки та впровадження нових клітинних і безклітинних кардіопротекторних біотехнологій у регенеративній кардіології та терапії гострих і хронічних форм ушкодження міокарда. Дата реєстрації 2026-03-24 Додано в НРАТ 2026-03-24 Закрити