Реєстраційний номер
0526U000118, Докторська дисертація
На здобуття
Доктор медичних наук
Дата захисту
12-05-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Диференційний медикаментозний супровід в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту на тлі різної реактивності організму
Здобувач
Яров Юрій Юрійович, к.мед.н.
Опонент Петрушанко Тетяна Олексіївна
Опонент Соколова Ірина Іванівна
Опонент Вишневська Ганна Олександрівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний медичний університет
Опис
Дисертація присвячена підвищенню ефективності лікування пацієнтів із генералізованим пародонтитом ІІ–ІІІ ступенів тяжкості шляхом експериментально-клінічного обґрунтування диференційного патогенетично спрямованого медикаментозного супроводу на основі виявлених механізмів загоювання рани в залежності від стану реактивності організму.
Експериментальні дослідження проводилися на 24 собаках зі спонтанним пародонтитом. Тварин було розділено на три рівні групи: з нормореактивністю організму та зі змодельованою гіпер- та гіпореактивністю організму. Після моделювання реактивності організму всім тваринам було проведено пародонтальну операцію. В якості піддослідних тварин для морфологічного дослідження було відібрано 90 щурів зі спонтанним пародонтитом.
У клініці було обстежено 780 пацієнтів із генералізованим пародонтитом. Для детального аналізу було відібрано 216 осіб віком від 25 до 55 років. Діагноз — генералізований пародонтит II–III ступеня тяжкості з хронічним перебігом. Усім пацієнтам було показано хірургічне втручання. Залежно від стану реактивності організму пацієнтів було розділено на три групи: з нормореактивністю (61%), гіперреактивністю (21%) та гіпореактивністю організму (18%). Пацієнти з гіпер- та гіпореактивністю організму становили основну групу (їм призначали запропонований медикаментозний супровід). Пацієнти групи порівняння та контролю отримували комплексне загальноприйняте лікування генералізованого пародонтиту.
Динаміку клінічних та лабораторних показників в найближчі терміни оцінювали початково, на 1-у, 2-у, 4-у, 6-у і 9-у доби після проведення хірургічного лікування. Віддалені результати були проаналізовані за клініко-рентгенологічними даними через 6 місяців, 1 та 2 роки.
Експериментально встановлено, що нормореактивність організму характеризується збалансованою динамікою показників регуляторних систем, яка призводить до синхронізації маркерів некротичних і репаративних процесів в крові. Таким чином забезпечуються адекватні зміни фаз клітинних реакцій слизової оболонки ясен і остеорепарації альвеолярної кістки. При змодельованих гіпер- та гіпореактивності організму з розбалансованими змінами показників регуляторних систем, які реалізують свою дію через десинхронізацію динаміки маркерів некротичних і репаративних процесів в крові, визначаються неадекватні зміни фаз клітинних реакцій слизової оболонки ясен і остеорепарації альвеолярної кістки.
В клініці встановлено, що динаміка показників регуляторних систем у пацієнтів при нормореактивності організму була збалансованою, що забезпечує неускладнене загоювання рани на 9-у добу після хірургічного втручання. При гіпер- та гіпореактивності організму визначається розбалансованість динаміки показників регуляторних систем в крові, що призводить до ускладненого загоювання рани, яке характеризується десинхронізацією клітинних реакцій слизової оболонки ясен, остеорепарації кісткової тканини альвеолярного відростка та відсроченим на 3-4 доби клінічним загоюванням.
Відмінні особливості динаміки показників регуляторних систем та неускладненого і ускладненого загоювання рани після хірургічного втручання при різній реактивності організму обґрунтовують доцільність диференційного медикаментозного післяопераційного супроводу, направленого на корекцію показників реактивності організму з наближенням їх за рівнем і часом до значень при нормореакції, що розглядається як умова оптимізації процесів загоювання тканин пародонта.
Оцінка ефективності запропонованого диференційного медикаментозного супроводу у хворих при гіпер- та гіпореактивності в найближчі терміни показала наближення динаміки показників регуляторних систем та термінів клінічного загоювання рани до таких, як при нормореактивності організму. Результати цитологічних досліджень свідчать про синхронізацію фаз клітинних реакцій з появою ознак активної регенерації слизової оболонки ясен на 6-у добу, як при нормореактивності.
У віддалені терміни (через 2 роки) у пацієнтів із генералізованим пародонтитом при нормореактивності організму стабілізація патологічного процесу була зафіксована у 82,9 % випадків. У пацієнтів основних груп відсоток стабілізації запально-деструктивного процесу в тканинах пародонта був співставним із таким в групі порівняння і становив, відповідно, 78,3 та 78,9 % випадків. У контрольній групі відсоток стабілізації був, в середньому, на 10% нижчим.
Дата реєстрації
2026-05-01
Додано/оновлено в НРАТ
2026-05-01 / 2026-07-01
