Реєстраційний номер
0526U000189, Докторська дисертація
На здобуття
Доктор юридичних наук
Дата захисту
15-07-2026
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Cучасна адміністративно- правова доктрина і практика правового регулювання відносин публічної адміністрації з приватними особами
Здобувач
Тимощук Віктор Павлович, Кандидат юридичних наук
Консультант Андрійко Ольга Федорівна
Опонент Проневич Олексій Станіславович
Опонент Лученко Дмитро Валентинович
Опонент Школик Андрій Михайлович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України
Опис
У дисертації вперше системно проаналізовано понад 30-річний досвід України в оновленні адміністративного права, зокрема, такої його складової як регулювання відносин публічної адміністрації з приватними особами, насамперед, через виникнення і впровадження двох нових інститутів: адміністративних послуг і загальної адміністративної процедури. У роботі комплексно визначено головні чинники, що обумовили формування оновленої доктрини адміністративного права. За результатами дослідження історії становлення інституту адміністративних послуг доведено, що він є практичним втіленням ідеї людиноцентризму у вітчизняному адміністративному праві. Досліджено історію становлення інституту загальної адміністративної процедури в Україні та вплив на європеїзацію вітчизняного адміністративного права. Розкрито збалансований підхід Закону України «Про адміністративну процедуру» до надання необхідних прав приватним особам в адміністративній процедурі, а також надання нових вагомих повноважень публічній адміністрації для ефективної діяльності та захисту публічних інтересів. Обґрунтовано особливе значення принципів загальної адміністративної процедури, які є фундаментом адміністративно-процедурного законодавства, орієнтиром у розвитку спеціального законодавства, інструментом заповнення прогалин і вирішення колізій, мірилом для оцінки правомірності адміністративних актів, критеріями для судового контролю за діяльністю публічної адміністрації. Запропоновано критерій для визначення функціонального «адміністративного органу» (зокрема, щодо суб’єктів господарювання) – через здійснення відповідного уповноваження в індивідуальному порядку. Обґрунтовано важливість критерію «предметної компетенції» для визначення «вищого адміністративного органу» (суб’єкта розгляду скарг) в інституті адміністративного оскарження. Доведено вагомий вплив інституту загальної адміністративної процедури на інші інститути адміністративного права. Обґрунтовано потребу ухвалення нового Закону «Про звернення» для чіткого розмежування предметів регулювання із Законом України «Про адміністративну процедуру», а також для раціоналізації інституту звернень.
В інституті адміністративних послуг визначено п’ять основних напрямів його розвитку: інтеграція адміністративних послуг у центрах надання адміністративних послуг; децентралізація повноважень; дерегуляція та адміністративне спрощення; цифровізація; врегулювання відносин щодо оплати адміністративних послуг. Запропоновано серед усіх адміністративних послуг вирізняти «базові адміністративні послуги» та «базові групи адміністративних послуг». Обґрунтовано концепцію «належного центру надання адміністративних послуг», що передусім має надавати необхідний перелік адміністративних послуг. Доведено, що основним чинником успішного розвитку інституту адміністративних послуг, зокрема, утворення центрів надання адміністративних послуг, став фактор децентралізації та місцевого самоврядування. Обґрунтовано важливість питання децентралізації повноважень з надання базових адміністративних послуг для забезпечення територіальної доступності послуг та інтеграції послуг у відповідних центрах. Виокремлено такий пріоритетний напрям правового регулювання в інституті адміністративних послуг як відносини щодо оплати адміністративних послуг, де основною функцією адміністративного збору визначено часткову компенсаційність витрат держави і органів місцевого самоврядування на надання послуги. Сформульовано напрями подальшого розвитку, додаткового наукового дослідження і поглиблення тематики правового регулювання відносин публічної адміністрації з приватними особами: щодо визначення категорії «урядування» та її співвідношення з категорією «публічне адміністрування»; можливостей реалізації принципу людиноцентризму в межах самої публічної адміністрації – щодо публічних службовців.
Удосконалено: понятійний апарат в інституті адміністративних послуг; правові стандарти загальної адміністративної процедури при цифровізації публічного адміністрування; підхід до розподілу повноважень між публічною адміністрацією і судами щодо розгляду адміністративних справ тощо.
Набули подальшого розвитку: теоретичні підходи щодо оновлення базової термінології адміністративного права; положення щодо мінімізації дублювання процедурного регулювання в нормативних актах та мінімізації особливостей процедурного регулювання у спеціальних нормативних актах; пропозиції щодо забезпечення недискримінаційності при цифровізації адміністративних послуг; обґрунтування потреби системного реформування інституту адміністративної відповідальності у напряму узгодження із Законом України «Про адміністративну процедуру». Запропоновані окремі зміни до Закону України «Про адміністративну процедуру».
Дата реєстрації
2026-06-15
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-15 / 2026-07-02
