Реєстраційний номер
0526U000229, Докторська дисертація
На здобуття
Доктор сільськогосподарських наук
Дата захисту
02-09-2026
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Агробіологічні основи підвищення продуктивності пшениці озимої в умовах Південного Степу України
Здобувач
Корхова Маргарита Михайлівна, Кандидат сільськогосподарських наук
Консультант Панфілова Антоніна Вікторівна
Опонент Дідур Ігор Миколайович
Опонент Каленська Світлана Михайлівна
Опонент Кривенко Анна Іванівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Миколаївський національний аграрний університет
Опис
У дисертації обґрунтовано технології вирощування м'якої, твердої та спельти озимої в умовах Південного Степу України на основі добору найбільш адаптованих до умов регіону сортів, поверхневого обробітку ґрунту, оптимізації строків сівби, поєднання передпосівної обробки насіння і позакореневих підживлень біопрепаратами та зрошення.
Робота складається з 9 розділів, які розкривають особливості реакції нових сортів пшениці озимої на екологічні та антропогенні фактори. У дисертації представлено енергоощадні технології вирощування основних видів пшениці озимої, що забезпечують раціональне використання гідротермічних ресурсів регіону та отримання високих урожаїв якісного зерна.
У вступі визначено актуальність, мету та завдання дослідження щодо біологізації технологій вирощування видів пшениці озимої. Встановлено вплив сортових особливостей, агротехнічних заходів і біопрепаратів на продуктивність рослин пшениці озимої, що забезпечує підвищення рентабельності та енергоефективності виробництва.
У першому розділі проаналізовано стан і кліматичні виклики вирощування пшениці, обґрунтовано перспективність розширення посівних площ під пшеницю тверду та спельту в умовах Південного Степу України. Доведено доцільність використання алелопатичного потенціалу сортів, оптимізації строків сівби, мінімального обробітку ґрунту, зрошення, а також застосування біопрепаратів для підвищення ефективності виробництва.
У другому розділі обґрунтовано методику та наведено схеми польових дослідів, проведених в умовах Південного Степу України, де доведено репрезентативність метеорологічних умов та достовірність даних щодо впливу досліджуваних факторів на продуктивність рослин основних видів пшениці озимої.
У третьому розділі виділено найбільш адаптовані до умов Південного Степу України сорти пшениці м’якої, твердої та спельти озимих форм й охарактеризовано їхні алелопатичні властивості для підвищення реалізації генетичного потенціалу культури.
У четвертому розділі доведено, що стерньовий обробіток бороною-лущильником DUCAT-2,5 оптимізує агрофізичні властивості й вологість ґрунту, забезпечуючи максимальну схожість (91,1%), густоту стеблостою (528 шт./м²) та урожайність зерна пшениці м’якої озимої (5,18 т/га).
У п’ятому розділі доведено вплив строку сівби на висоту рослин (61,5–90,0%) та врожайність зерна пшениці м’якої озимої (26–96%), де оптимальним для отримання повноцінних сходів є сівба 30 вересня (705–778 шт./м²). Визначено, що за зимових відлиг більшу урожайність зерна (6,37–6,88 т/га) забезпечує сівба 10 жовтня сортами Місія одеська та Мудрість одеська за рахунок накопичення сум ефективних температур.
У шостому розділі визначено оптимальні дози біопрепаратів для стимулювання схожості насіння, росту та розвитку рослин досліджуваних видів пшениці озимої, а також доведено їхній позитивний вплив на структуру та врожайність зерна залежно від сорту та умов зволоження.
У сьомому розділі визначено закономірності формування продуктивності рослин пшениці м’якої озимої залежно від гідротермічних умов та доведено, що поєднання обробки насіння й позакореневих підживлень біопрепаратами забезпечує максимальну врожайність.
У восьмому розділі визначено генетичний потенціал та закономірності формування показників якості зерна пшениці м'якої, твердої та спельти озимих форм залежно від сорту, строку сівби, вологозабезпечення і застосування біопрепаратів.
У дев'ятому розділі розраховано економічну та біоенергетичну ефективність вирощування досліджуваних видів пшениці озимої, а також визначено найбільш рентабельні генотипи залежно від сорту, обробітку ґрунту, строку сівби, вологозабезпечення та застосування біопрепаратів.
Висновки. У дисертації науково обґрунтовано й удосконалено технологічні прийоми вирощування основних видів пшениці озимої, що забезпечує максимальну реалізацію їхнього генетичного потенціалу, підвищення врожайності й якості зерна, а також зростання рентабельності та енергоефективності виробництва.
Дата реєстрації
2026-08-06
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-06 / 2026-08-06