Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0820U100224, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 28-09-2020 Статус Запланована Назва роботи Роль ендотеліальної дисфункції у механізмах формування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у пацієнтів з ішемічною хворобою серця Здобувач Внукова Аліса Сергіївна, Керівник Опарін Олексій Анатолійович Опонент Рудик Юрій Степанович Опонент Бабак Олег Якович Рецензент Кочуєва Марина Миколаївна Рецензент Яковлева Лариса Миколаївна Опис Вивчення особливостей моторно-секреторних порушень стравоходу, формування патологічного гастроезофагеального рефлюксу та його клінічний перебіг у вигляді «кардіальної маски» також є актуальним для хворих з цією коморбідною патологією. Зважаючи на те, що обидві зазначені патології, як окремо, так і поєднаному перебігу, призводять не тільки до функціональних та органічних змін в організмі людини, а й до погіршення загального психосоматичного статусу, важливим є також дослідження якості життя хворого. У дисертаційній роботі на основі аналізу результатів 110 хворих на ІХС із супутньою гастроезофагеальною рефлюксною хворобою проведений комплексний аналіз чинників, які впливають на розвиток ГЕРХ у хворих на ІХС, виявлені найінформативніші зміни показників функціонального стану ендотелію (стабільні метаболіти оксиду азоту та ЕТ-1), Г-3, центральної гемодинаміки, магістральних судин і реґіонарного кровообігу, моторно-секреторних порушень, якості життя у хворих на ІХС залежно від супутньої ГЕРХ, та виявлений кореляційний взаємозв’язок між цими показниками. Розширені уявлення щодо значення ендотеліальної дисфункції у розвитку ГЕРХ на тлі ІХС, що підтверджено зв’язком між рівнями NO2 та NO2 + NO3, ЕТ-1. Встановлено, що у хворих на ІХС із супутньою ГЕРХ рівень стабільних метаболітів оксиду азоту NO2 та NO2 + NO3 вірогідно нижчий (р < 0,001) за показники як пацієнтів з ІХС без супутньої патології, так і з групою контролю. Водночас у хворих з коморбідною патологією відзначається вірогідно вищий (р < 0,001) рівень ЕТ-1 як проти групи контролю, так і хворих на ІХС без супутньої ГЕРХ. Отримані дані вказують на більш виражене порушення функції ендотелію у пацієнтів з коморбідним перебігом цих захворювань. Доповнені дані щодо показників рівня Г-3 у хворих на ІХС із супутньою та без супутньої ГЕРХ: у хворих на ІХС із супутньою ГЕРХ вірогідно вищий (р < 0,001) рівень Г-3 як у порівнянні з групою хворих на ІХС без супутньої патології, так і з групою контролю, що свідчить про його важливе значення у розвитку патологічних змін ШКТ. Доповнені дані про стан магістральних судин і реґіонарний кровообіг у хворих на ІХС із супутньою ГЕРХ та їх значення у розвитку коморбідної патології. У пацієнтів з поєднаним перебігом ІХС і ГЕРХ у порівнянні з хворими на ІХС без супутньої патології та групою контролю відзначається вірогідне зменшення (р < 0,001) приросту діаметра ПА після проби з реактивною гіперемією, а також вірогідне зниження діаметра (р < 0,05) ЧС та швидкості кровотоку (р < 0,01) в ньому, що свідчить про більш виражену дисфункцію ендотелію в умовах коморбідності. Встановлено, що у пацієнтів з ІХС та супутньою ГЕРХ як у порівнянні з групою хворих на ІХС без супутньої патології, так і з групою контролю, спостерігається вірогідне збільшення (р < 0,05) діаметра стравохідного отвору діафрагми та нижньої третини стравоходу, водночас у тілі шлунку та його антральному відділі відзначається вірогідно більша (р < 0,001) агресивність шлункового вмісту, що свідчить про більш виражені моторно-секреторні порушення у хворих із коморбідною патологією. Проведено поглиблений аналіз якості життя за допомогою опитувальника SF-36 у хворих з коморбідним перебігом ІХС і ГЕРХ. У хворих на ІХС із супутньою ГЕРХ при оцінці якості життя відзначається значне погіршення загального психосоматичного статусу внаслідок обтяження клінічного перебігу поєднаної патології: виявлені вірогідні зниження (р < 0,001) кількості балів за сумарними шкалами РН і МН. У хворих на ІХС із ГЕРХ встановлені кореляційні зв’язки показників функціонального стану ендотелію, діаметром ЧС із показниками стану моторно-секретного стану ШКТ: виявлена кореляція, що прагне до вірогідності, між ЕТ-1 і діаметром ЧС (r = -0,208 p = 0,09), між діаметром ЧС і рівнем кислотності у тілі шлунку (r = -0,209 p = 0,09). Отримані дані свідчать про важливе значення ЕД у розвитку ГЕРХ у пацієнтів з ІХС. У процесі дослідження встановлено, що через 3 міс. патогенетичної терапії у хворих на ІХС із супутньою ГЕРХ на тлі стійкого покращення функціонального стану ШКТ відзначається вірогідне підвищення рівнів NO2 та NO2 + NO3 (р < 0,001 для обох показників), зниження рівнів ЕТ-1 та Г-3 (р < 0,001 для обох показників) та вірогідне покращення показників якості життя (р < 0,001). Як додатковий метод ранньої діагностики ГЕРХ у хворих на ІХС запропонований алгоритм, який складається з визначення трьох параметрів — NO2, NO2 + NO3 та ЕТ-1: при рівнях NO2 < 1,37 мкмоль/л, NO2 + NO3 < 22,7 мкмоль/л та ЕТ-1 > 2,4 пмоль/л, вірогідність наявності ГЕРХ досягає 95 % (р < 0,001). Дослідження діаметра ПА після реактивної гіперемії (значення діаметра більше ніж 4,9 мм) та діаметра ЧС (значення діаметра менше ніж 0,89 мм) мають достатню прогностичну значущість вірогідності у розвитку поєднаного перебігу ІХС і ГЕРХ. Односпрямована позитивна динаміка показників функціонального стану ендотелію з показниками функціонального стану ШКТ свідчить про їх тісний патогенетичний зв'язок. Дата реєстрації 2020-10-02 Додано в НРАТ 2021-03-17 Закрити