Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0820U100292, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 23-10-2020 Статус Запланована Назва роботи Засоби отримання відомостей від особи у досудовому кримінальному провадженні. Здобувач Лисаченко Сергій Леонідович, Керівник Капліна Оксана Володимирівна Опонент Гловюк Ірина Василівна Опонент Лоскутов Тимур Олександрович Рецензент Тітко Іван Андрійович Рецензент Тіщенко Ольга Ігорівна Опис Дисертація є першим комплексним дослідженням засобів отримання відомостей від особи у досудовому кримінальному провадженні. У роботі розкрито загальні положення щодо засобів отримання відомостей від особи у досудовому кримінальному провадженні. Доведено, що у кримінальному провадженні від особи можуть бути отримані: персональні відомості учасників; відомості про перебіг кримінального провадження або про перебіг певної процесуальної дії; відомості про вчинене кримінальне правопорушення. До відомостей, отриманих від особи, слід відносити відомості вербального (мовного) характеру (показання, пояснення) та невербального (речового) характеру (відомості щодо тіла, зовнішності людини та речові докази). Відомості від особи можуть міститися не лише у показаннях, а й в усіх процесуальних джерелах, визначених законодавством. Ідентифікація відомостей як однієї з визначених законом таємниць може надавати особі певного імунітету проти отримання від неї даних відомостей. Констатовано, що універсальним правилом процесуального режиму отримання відомостей від особи є дотримання права людини на свободу від самовикриття, права не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї, інших прав людини, незалежно від того, який саме застосовується засіб отримання та якого саме характеру відомості від особи отримуються. Визначено, що засобами отримання відомостей від особи у досудовому кримінальному провадженні є способи діяльності суб’єктів кримінального провадження, які не суперечать кримінальному процесуальному законодавству та спрямовані на здобуття процесуально значимої інформації від особи (її свідомості або фізичного тіла) з метою її використання у кримінальній процесуальній діяльності. Розкрито функціональне призначення засобів отримання відомостей від особи у досудовому кримінальному провадженні. Зазначено, що наведені засоби виконують такі функції, як змістовне забезпечення підготовки досудового обвинувачення та фіксація доказової інформації. Застосовуючи засоби отримання відомостей від особи у досудовому кримінальному провадженні, суб’єкти провадження накопичують відомості, які створюють переконання та доведеність для прийняття певних кримінальних процесуальних рішень, зокрема для складання обвинувального акта та спрямування провадження до суду. Зроблено висновок, що використання технічних засобів для фіксації під час застосування засобів отримання відомостей від особи у досудовому кримінальному провадженні має додаткове гарантійне значення разом із складанням письмових документів слідчим, прокурором, зокрема протоколу, пояснення. Здійснено класифікацію засобів отримання відомостей від особи у досудовому кримінальному провадженні. Обґрунтовано, що система засобів отримання відомостей від особи на досудовому кримінальному провадженні є відкритою системою, яка містить засоби у вигляді слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, процесуальних дій, заходів забезпечення кримінального провадження та інших дій, заходів тощо, які не суперечать кримінальному процесуальному закону. Усю сукупність таких засобів можна поділити на: 1) засоби одержання відомостей від особи, у перебігу здійснення яких законом не дозволено застосовувати примус; 2) засоби отримання відомостей від особи, у ході проведення яких законом дозволено використання примусу. У роботі акцентовано увагу на тому, що повноваження суб’єктів сторони обвинувачення на стадії досудового розслідування допитувати усіх свідків (обвинувачення та захисту), попереджаючи останніх про кримінальну відповідальність, суперечить загальній засаді змагальності сторін кримінального провадження. Здійснене дослідження уможливило висновок, що допит на стадії досудового розслідування є неефективним засобом отримання відомостей від особи. Слідчий, прокурор у досудовому провадженні виконує значний обсяг процесуальної діяльності щодо проведення допиту осіб, але результати зазначеної слідчої (розшукової) дії не мають доказового значення під час вирішення справи в суді. Це обумовлює повторне проведення допиту осіб у судовому засіданні як під час досудового розслідування, так і у ході судового провадження. Доведено, що зміст правової регламентації проведення допиту слідчим, прокурором на стадії досудового розслідування має бути змінений у частині виключення положення щодо попередження осіб про кримінальну відповідальність та спрощення процедури здійснення та фіксування допиту. Дата реєстрації 2020-10-26 Додано в НРАТ 2021-03-17 Закрити