Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0820U100356, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 27-10-2020 Статус Запланована Назва роботи Оптимізація заходів оклюзійної корекції з урахуванням постуральних рефлексів Здобувач Штепа Владислав Олександрович, Керівник Фастовець Олена Олександрівна Опонент Возний Олександр Вікторович Опонент Гасюк Петро Анатолійович Рецензент Самойленко Андрій Валерійович Рецензент Котелевський Роман Анатолійович Опис Штепа В. О. Оптимізація заходів оклюзійної корекції з урахуванням постуральних рефлексів. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі знань 22 – Охорона здоров’я, зі спеціальності 221 - Стоматологія. – Державний заклад «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров’я України», Дніпро, 2020. За результатами обстеження 300 осіб у віці 25-44 років встановлена значна поширеність оклюзійних порушень у вигляді осередків функціонального перевантаження та передчасних міжзубних контактів. Комплексний аналіз оклюзії за параметрами стану центричної, ексцентричної оклюзій, послідовності формування вектору максимального оклюзійного навантаження, балансу оклюзії та часу змикання і розмикання зубів дозволив стверджувати про наявність оклюзійних розладів у 14,0 % осіб з інтактними зубними рядами, у 35,0% – при наявності прямих реставрацій оклюзійних поверхонь та у 44,0 % – при відновленні зубних рядів незнімними протезами малих розмірів. При цьому у 100% пацієнтів оклюзійні порушення мали компенсований характер та безсимптомний перебіг. Внаслідок вивчення співвідношення оклюзійного та постурального балансів серед 30 осіб віком до 45 років, нарівно чоловіків і жінок, з неушкодженими зубними рядами, ортогнатичним прикусом, які не мали клінічно виражених ознак оклюзійного дисбалансу, встановлено, що положення голови впливає на розподіл оклюзійних контактів (р < 0,05). Для різних положень голови значно відрізнявся первинний міжзубний контакт (р < 0,05). За результатами комп’ютерної стабілометрії серед 60 осіб віком від 25 до 44 років встановлено, що у пацієнтів, в яких за даними комп’ютерного аналізу діагностований оклюзійний дисбаланс, що перевищує 40%-60%, реєструються гірші показники стабільності тіла у просторі (р<0,05). Між показниками оклюзійного балансу та результатами стабілометричного дослідження встановлена пряма, середня за силою, залежність (r=0,41, р<0,05). Показник кореляції більш виражений при виявлених порушеннях оклюзії (r=0,48, р<0,05), аніж у хворих з нормальними оклюзійними співвідношеннями (r=0,34, р<0,05). Було обстежено 270 пацієнтів, нарівно чоловіків та жінок, віком до 45 років, у яких дефекти зубів та зубних рядів відновлювали незнімними протезами, у тому числі комбінованими. За результатами клінічного обстеження, доповненого комп’ютерною діагностикою, у 67,4% пацієнтів було підтверджено відновлення оклюзійного балансу внаслідок проведеного лікування. У цих випадках дані комп’ютерної стабілометрії продемонстрували зменшення середніх показників відхилення тіла від центру його маси (р ˂ 0,05). Чутливість постурального тесту для оклюзійної діагностики становила 64,3 ± 2,3%; специфічність – 83,0 ± 5,2%. Згідно з розрахунками прогностичної цінності тесту, відсутність його змін в більшій мірі свідчила про дисбаланс оклюзії, аніж його динаміка, як доказ досягнення оклюзійного балансу. Точність постурального тесту щодо якості оклюзійної корекції складала 70,4 ± 2,8%. Порівняно низькі значення показника відтворюваності (59,4 ± 3,0%) вказували на те, що на тлі високої точності усередненого результату дані постурального тесту можуть значно відрізнятися в різних клінічних ситуаціях. В рамках клінічної апробації проведено протезування 30 пацієнтів віком до 45 років, нарівно чоловіків та жінок, у яких були дефекти коронок зубів та зубних рядів, а також діагностований оклюзійний дисбаланс, який за даними комп’ютерної діагностики перевищував 60% - 40%. У процесі зубного протезування зазначених хворих встановлено зниження показників комп’ютерної стабілометрії (р ˂ 0,05). При цьому одноразова оклюзійна корекція за допомогою шин суттєво не поліпшила постуральний баланс (p > 0,05). Однак значення стабілометричних показників, які були отримані протягом річного періоду спостереження після протезування зубів, вказували на перебудову постуральних рефлексів за рахунок нормалізації оклюзії (р ˂ 0,05). Отже, отримані результати дозволяють рекомендувати постуральний тест для клінічного використання для контролю успішності корекції оклюзії, зокрема при незнімному зубному протезуванні у осіб молодого віку. Дата реєстрації 2020-10-27 Додано в НРАТ 2020-11-11 Закрити