Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0820U100621, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 24-12-2020 Статус Запланована Назва роботи Науково-методичне забезпечення шкільної історичної освіти в Україні (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) Здобувач Антибура Юлія Петрівна, Керівник Коробченко Ангеліна Анатоліївна Опонент Вєнцева Надія Олександрівна Опонент Каганов Юрій Олегович Рецензент Максимов Олександр Сергійович Рецензент Окса Микола Миколайович Опис Здобуття Україною незалежності кардинальним чином вплинуло на формування змісту шкільної історичної освіти, яка потребувала негайного оновлення, відмови від класового та формаційних підходів, деміфологізації та ліквідації «темних плям». Зміст історичної освіти в школах України потребував оновлення й для того, щоб подолати старі стереотипи, пов’язані з формаційним підходом до вивчення історії, гармонійно інтегрувати національну історію в загальноєвропейські процеси, примирити регіональний та загальнонаціональний аспекти, підвищити якість знань з історії. Для вчителів історії пропонується велика кількість методичної літератури та дидактичних матеріалів. Підручники з історії оновлюються та перевидаються кожні п’ять років. Сьогодні українські заклади загальної середньої освіти мають можливість самостійно обирати ті навчальні посібники, за якими будуть викладатися курси історії. Все це дає широкі можливості для відбору методів викладання та вибудови індивідуальної освітньої траєкторії для кожного здобувача освіти. Серед такого великого і різнобічного обсягу матеріалів для вчителів, важливо вибрати саме той, який допоможе учневі ефективно засвоїти набуті знання та застосовувати їх в житті. Саме тому аналіз накопиченого досвіду розробки підходів до змісту та науково-методичного забезпечення шкільної історичної освіти є вкрай актуальним. Виходячи із сучасного суспільно-політичного становища в країні: окупації частини території, операції об’єднаних сил на східних кордонах країни, має підвищитись роль саме історичної шкільної освіти для виховання громадянина, свідомістю якого складно маніпулювати за допомогою викривлення історичних фактів. В першому розділі на основі аналізу історіографії проблеми встановлено, що окремі аспекти науково-методичного забезпечення шкільної історичної освіти були об’єктом уваги вчених-істориків та вчителів-практиків. Проте активізувались такі дослідження з проголошенням незалежності України в 1991 році. Зміни ж останніх років (основні положення Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», програми з історії для закладів загальної середньої освіти 2013-2019 років тощо) майже не розглядаються. В педагогічних дослідженнях, до яких належать навчальні посібники та підручники із загальної педагогіки, історії педагогіки, педагогічні хрестоматії, окреслюються мета та завдання середньої освіти в Україні загалом; в наукових монографіях та посібниках аналізується зміст історичної освіти, простежується процес оновлення навчальних програм та підручників; посібники з методики викладання історії в школах орієнтовані на практичні аспекти викладання історії, акцентують увагу на структурі та змісті уроків історії; матеріали тематичних конференцій та круглих столів присвячені дискусіям про мету та зміст історичної освіти, її проблемам та способам їх подолання. Джерела з проблеми, що досліджувалась, поділено на декілька груп: архівні матеріали; нормативно-правові акти органів законодавчої та виконавчої влади, що опубліковані в офіційних засобах масової інформації; спеціалізована друкована продукція – підручники та посібники для вчителів історії, розробки уроків та позаурочних заходів, календарні плани тощо; освітянська періодика. Науково-методичне забезпечення шкільної історичної освіти включає в себе такі структурно-функціональні елементи як: нормативні документи (інструктивно-методичні листи МОН України, державні стандарти освіти, концепції розвитку історичної освіти, навчальні програми, методичні рекомендації), навчальні видання (підручники, навчальні посібники, дидактичні матеріали, інструкції до практичних робіт та занять, навчальних проєктів тощо), аудіовізуальні та педагогічні програмові засоби навчання. Визначено шість етапів становлення та розвитку сучасного науково-методичного забезпечення шкільної історичної освіти: 1989-1992 рр.; 1992-1996 рр.; 1996-2005 рр.; 2005-2009 рр.; 2009-2016 рр.; 2016-2019 рр. В другому розділі охарактеризовано навчальні програми з історії, шкільні історичні курси, підручники та підходи до викладання. Відзначений принцип альтернативності, за яким відбувається створення нових підручників. Кожні п’ять років МОН України пропонується кілька комплектів підручників із сучасним навчально-методичним апаратом. Починаючи з 1991 року сформовані авторські колективи, до яких періодично додаються нові автори. Описано новий інтегрований курс для 10-11 класу «Історія: Україна і світ», в якому проблематика історії України внесена до світового історичного контексту і водночас показано, як вона цей контекст творить. В третьому розділі розглянуто нормативно-правову базу шкільної історичної освіти, в тому числі – стандарти, концепції та методичні рекомендації МОН України. Проаналізовано погляди істориків-науковців на сучасний урок історії. Наголошено на важливості медіаосвіти для підготовки учнів до життя в сучасному інформаційному світі. Окреслено перспективи використання медіаконтенту на уроці історії. Дата реєстрації 2020-12-29 Додано в НРАТ 2020-12-29 Закрити