Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0821U100265, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 12-02-2021 Статус Запланована Назва роботи Держава та її органи як суб’єкти права соціального забезпечення. Здобувач Ткаченко Юлія Олегівна, Керівник Москаленко Олена Вячеславівна Опонент Клемпарський Микола Миколайович Опонент Вапнярчук Наталія Миколаївна Рецензент Слюсар Андрій Миколайович Рецензент Луценко Олена Євгенівна Опис Дисертаційна робота присвячена комплексному розкриттю теоретичних і практичних питань правового регулювання участі держави та її органів в соціально-забезпечувальних правовідносинах. При визначенні місця держави та її органів серед суб’єктів соціального забезпечення розкриваються історичний розвиток системи соціального забезпечення, ролі, функції держави в цьому процесі, а також сучасні види вказаних суб’єктів, сутність і призначення державних органів у зазначеній системі. На підставі отриманих результатів проведеного аналізу проведено авторську класифікацію історичних етапів розвитку досліджуваної системи. Виділяються й характеризуються такі етапи, як дистанціювання участі держави від регулювання соціально-забезпечувальних відносин (давні часи – І половина XVI ст.); зародження і становлення соціальної функції держави (ІІ половина 16 ст. – І половина ІХХ ст.); початок формування комплексної системи соціального забезпечення в Російській імперії (ІІ половина ІХХ ст. – 1917 р.); обмежене виконання Радянського державою своїх соціальних функцій (1918 р. – 50-ті роки ХХ ст.); удосконалення правового регулювання соціального забезпечення в СРСР (50-ті роки ХХ ст. – 1991 р.); розвиток сфери соціального забезпечення з проголошенням Україною незалежності (1991 р. – до сьогодення). Вивчається суб’єктний склад соціально-забезпечувальних правовідносин, правові підставі віднесення того чи іншого їх учасника до переліку цих суб’єктів. Наводиться коротка характеристика правового статусу фізичних і юридичних осіб, у царині соціального забезпечення населення, розрізняються їх функції й роль в останній. Сформульовано й обґрунтовано власну класифікацію суб’єктів соціального забезпечення з використанням таких визначальних чинників їх диференціації, як виконання (невиконання) функцій держави у процесі участі у правовідносинах і безпосередність надання (отримання) соціального забезпечення. Досліджуються термінологічні аспекти поняття «державний орган», правова природа держави та її органів як суб’єктів соціального забезпечення, їх місце й роль у соціально-забезпечувальних відносинах. Акцентується увага, що призначення вказаних органів не тільки в акумулюванні й розподілі додаткових соціальних і матеріальних благ населенню, а й в ефективній і результативній регуляторній політиці в цій сфері, покликаній запровадити ринкові засади впорядкування відносин соціального забезпечення, децентралізувати ці процеси. Виокремлюється низка функцій органів державної влади, які, на думку авторки, підкреслюють їх центральне місце в системі суб’єктів соціального забезпечення. При вивчені загальної характеристики державних органів у досліджуваній системі аналізується їх правовий статус та інших суб’єктів, які беруть участь у відносинах соціального забезпечення, розкриваються питання контролю й нагляду за виконанням покладених повноважень на них та їх відповідальність у сфері соціального забезпечення населення. У процесі аналізу системи органів державної влади, що виступають суб’єктами соціального забезпечення, авторка основну увагу зосереджувала на органах влади виконавчої, які тією чи іншою мірою реалізують управлінські повноваження в царині соціального захисту громадян. Стисло наводяться ключові компетенційні характеристики Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики, Державної служби зайнятості, Державної служби у справах ветеранів та учасників антитерористичної операції, Фонду соціального захисту інвалідів, Пенсійного фонду України, департаментів та управлінь з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій та інших суб’єктів. При цьому досліджуються як органи, що беруть безпосередню участь у соціально-забезпечувальних відносинах, так і ті, діяльність яких має опосередкований характер, тобто пов’язана зі встановленням юридичних фактів, створенням правових підстав соціального забезпечення конкретнії особи. Показано взаємозв’язок цих органів, зокрема наявність інституційних, субординаційних і координаційних зв’язків всередині виконавчої вертикалі. За результатами проведеної роботи з цих питань авторка пропонує враховувати певні критерії: адміністративно-територіальний, місце державного органу в системі органів виконавчої влади, його галузеву спрямованість, з використанням яких і проводиться їх авторська класифікація. Дата реєстрації 2021-02-17 Додано в НРАТ 2021-02-17 Закрити