Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0821U101153, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 11-05-2021 Статус Запланована Назва роботи Науково-практичне обґрунтування використання N-хлортаурину в якості детоксиканта: експериментальні, клінічні та економічні аспекти Здобувач Біленький Геннадій Зіновійович, Керівник Макаренко Ольга Володимирівна Опонент Олещук Олександра Михайлівна Опонент Волощук Налталія Іванівна Рецензент Степанський Дмитро Олександрович Рецензент Опришко Валентина Іванівна Опис На підставі проведеного фармакологічного, клінічного та фармакоекономічного аналізу особливостей детоксикуючої активності досліджуваної комбінації таурину з гіпохлоридом натрію обґрунтовані шляхи оптимізації інфузійної терапії у хворих на гострий панкреатит. Одноразове внутрішньовенне введення як розчину «Неореодез» в діапазоні доз від 1/10 до 2 ОЦК (тобто таких, що перевищували рекомендовані максимальні разові кількості препарату в 2 - 20 разів), так і 20-кратної дози препаратів порівняння протягом усього періоду спостережень не викликало загибелі гризунів і не впливало на споживання корму і води, а також динаміку маси тіла експериментальних тварин. Показано, що за умов експериментального хронічного ендотоксикозу, викликаного введенням тетрахлорметану і бактеріального ліпополісахаріду LPS, реєструвалося достовірно значиме зростання концентрацій МДА і ДК на 102% (р ≤ 0,05) і 133% (р ≤ 0,05) відповідно, що свідчило про виражену активізацію процесів ліпопероксидації. При цьому відзначене істотне зниження активності СОД в тканини печінки на 44% (р ≤ 0,05). Крім того, дослідженням рівня трансаміназ сироватки встановлено достовірне зростання рівня АлАТ і АсАТ щодо показників групи контролю на 212% (р ≤ 0,05) і 147% (р ≤ 0,05) відповідно. Така динаміка змін цих показників могла служити маркером цитолізу гепатоцитів при дії ушкоджуючих агентів. Зниження активності СОД свідчило про недостатню активність антиоксидантного захисту, що закономірно призводить до накопичення в крові і тканинах великої кількості токсичних катаболітів, здатних викликати реакції з боку імунної системи. Відзначено, що розчин «Неореодез», на відміну від екстемпорального 0,06% розчину NaClO і 0,09% розчину субстанції таурину, виявляв деяку антагоністичну активність щодо зони росту тест-культури P. Aeruginosa. Встановлено, що до 10-го і 15-го дня експерименту інтенсивність зменшення площі поверхні рани у тварин, яким наносили досліджуваний розчин «Неореодез», становила 38% і 65% відповідно. У тварин, яким здійснювали аплікацію екстемпорального розчину NaClO, площа поверхні рани також зменшилася на 38% і 65% на 10 і 15 добу відповідно. При цьому в контрольній групі тварин і групі гризунів, яким здійснювали аплікацію розчину субстанції таурину, процеси репарації характеризувалися зниженням площі ураження на 25% і 55% на 10 і 15 добу відповідно в порівнянні з вихідним фоном. Оцінка впливу внутрішньовенного введення препарату «Неореодез» на систему згортання крові проводилася на підставі вивчення показників базових коагуляційних тестів (активованого часткового тромбопластинового часу і протромбінового часу), а також за допомогою тесту, що дозволяє оцінити стан судинно - тромбоцитарної ланки системи гемостазу - індукованої агрегації тромбоцитів. Встановлено, що під впливом всіх вивчених активаторів (АДФ 5 і 20 мкМ, колаген 2 мг / мл) спостерігалося достовірне зниження як максимального ступеня, так і швидкості індукованої агрегації в порівнянні з показниками контрольної групи. Наступний етап наших досліджень була оцінка переносимості нового детоксикуючого розчину – фіксованої комбінації гіпохлориту натрію з таурином у здорових добровольців, а також встановлення ефективності лікування гострого панкреатиту з визначенням відповідного режиму дозування досліджуваного препарату з урахуванням попередньо отриманих в експерименті даних щодо наявності детоксикуючих, антимікробних і ранозагоювальних властивостей тест-зразка. Тест-зразок не викликає побічних реакцій і явищ, патологічних змін лабораторних показників крові та сечі, негативних змін гемодинамічних показників і змін ЕКГ та даних об'єктивного огляду, що дозволило рекомендувати його для проведення ІІ стадії клінічних випробувань. До відкритого, рандомізованого порівняльного, паралельного дослідження залучено 96 пацієнтів з гострим панкреатитом віком від 18 до 65 років. Оцінку ступеня ендогенної інтоксикації проводили шляхом визначення молекул середньої маси (МСМ) при спектрометрії в різних режимах – Х = 254 нм та Х = 280 нм. Переконливо доведено, що використання інфузійного розчину гіпохлориту натрію з таурином в складі базисної терапії суттєво підвищує ефективність лікування у пацієнтів c гострим панкреатитом у порівнянні з групою пацієнтів, що отримувала виключно базисну терапію ГП: загальна ефективність лікування з використанням нового детоксиканта склала 91,67%, що достовірно значимо вище відповідного показника в групі контролю – 60,4%. Ми вважаємо, що отримані нами результати експериментального дослідження та фаз І і ІІ клінічних випробувань інфузійного розчину N-хлор таурину дають змогу рекомендувати новий детоксикант для реалізації комплексної програми усунення ендотоксикозу у хворих з гострим панкреатитом. Дата реєстрації 2021-06-03 Додано в НРАТ 2021-06-03 Закрити