Реєстраційний номер
0821U101929, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
23-06-2021
Статус
Захищена
Назва роботи
Польське землеволодіння в українських губерніях: українська та російська історіографія
Здобувач
СТОБЕРСЬКА Надія Анатоліївна,
Керівник Темірова Надія Романівна
Опонент Степанчук Юрій Степанович
Опонент Шандра Ірина Олександрівна
Рецензент Присяжнюк Юрій Петрович
Рецензент Мотуз Валерія Костянтинівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького
Опис
Дисертаційне дослідження присвячено аналізу наукових праць з історії польського землеволодіння у правобережних українських губерніях. Зусилля зосереджено на виявленні та вивченні сукупності праць означеної тематики, створених українськими та російськими дослідниками протягом другої половини XІХ ст. – початку ХХІ ст. Дослідницька робота дала змогу виокремити рівні наукового вивчення теми протягом понад півтора століття, з’ясувати напрями та особливості, повноту й достовірність історичних знань про утворення великих землеволодінь, розвиток та еволюцію польського землеволодіння на правобережних теренах України.
Аналіз історіографії проблеми показав, що протягом ХХ – початку ХХІ ст. нагромаджено чималий шар інформації щодо критичної оцінки досліджень, присвячених польському землеволодінню. За тематичною ознакою виокремлено кілька груп досліджень: історіографічні узагальнення, в яких подано аналіз загальної ситуації в історичній науці на різних етапах її поступу; праці, в яких здійснено аналіз творчих біографій визначних істориків та їхнього внеску у вивчення історії польського землеволодіння; роботи, що містять конкретні історіографічні узагальнення щодо стану опрацювання теми польської присутності у соціально-економічній історії Правобережної України імперської доби. Опрацювання історіографічних досліджень показав, що незважаючи на певні здобутки, вивчення землеволодіння польського походження у межах українських губерній наразі не стало об’єктом спеціального дослідження, водночас нагромаджений історичний наратив потребує систематизації та узагальнення.
Дисертаційна робота спирається на комплекс історіографічних та історичних джерел. Фундамент становлять історіографічні джерела, які охоплюють одноосібні та колективні монографії, статті, розміщені в збірниках наукових праць, наукових періодичних виданнях, дисертаційні роботи та автореферати дисертацій, присвячені польському землеволодінню у Правобережній Україні, які вплинули на нагромадження наукового знання та подальший поступ історичної думки. До уваги взято дослідження українських і російських авторів, що відбулися протягом другої половини ХІХ – початку ХХІ ст. Історичні джерела – законодавчі, статистичні, статистико-економічні описи, особового походження – дали змогу конкретизувати окремі сюжети, порушені науковцями.
Методологічні засади дослідження включають принципи наукової об’єктивності, історизму, всебічності, наступності та комплекс загальнонаукових і спеціальних історичних (проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, історико-типологічний, історико-генетичний, історико-біографічний) методів. Сукупно вони забезпечили вивчення процесу виникнення інтересу, нагромадження знання та формування концепцій щодо історії польського землеволодіння на тлі загального поступу історичної науки.
Опрацювання історіографічного масиву дало змогу виокремити три етапи вивчення історії польського землеволодіння: імперський (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.); радянський (20-ті – 80-ті рр. ХХ ст.); сучасний (90-ті рр. ХХ – початок ХХІ ст.). Щодо кожного з них проаналізовано та узагальнено погляди дослідників трьох поколінь, які відрізнялися тематичним спрямуванням, змістовим наповненням, характером аргументації, методологічними орієнтирами, висновками. Аналіз напрацювань українських і російських авторів щодо вивчення польського землеволодіння показав, що російські науковці розглядали його в контексті аграрних відносин в імперії та її перспектив як цілісного державного організму загалом. Українські дослідники, вивчаючи цю проблему, акцентували увагу безпосередньо на українських теренах.
Дослідники другої половини ХІХ – початку ХХ ст. переважно зверталися до проблем землеволодіння та землекористування у загальноросійському масштабі. Польське землеволодіння стало об’єктом уваги лише частини авторів, які переважно зосереджувалися на описі подій, ніж на їх ґрунтовному аналізі. Українські дослідники історію польського землеволодіння вивчали з метою обґрунтування права українського народу на самостійний розвиток і вивчення витоків та перебігу польсько-українського протистояння, російські автори увагу проблемі приділяли переважно в контексті політичної та соціально-економічної історії Російської імперії. Загалом у полі зору авторів перебувала історія польської колонізації українських теренів, зрушення у землеволодінні осіб польського походження під впливом соціально-економічних змін, чималий резонанс здобули обмежувальні заходи російського уряду щодо польського елементу. Найбільшим здобутком цього періоду стало нагромадження статистичного матеріалу, через що праці набували археографічного значення, створивши підґрунтя для подальших досліджень.
Дата реєстрації
2021-06-29
Додано/оновлено в НРАТ
2021-06-29 / 2026-06-30
