Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0821U102090, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 02-07-2021 Статус Запланована Назва роботи Правове регулювання повноважень трудового колективу як суб’єкта трудового права. Здобувач Денисюк Марія Олексіївна, Керівник Андріїв Василь Михайлович Опонент Дашутін Ігор Володимирович Опонент Павліченко Володимир Миколайович Рецензент Сайнецький Олег Павлович Рецензент Малюга Леся Юріївна Опис У науковій літературі природа колективних договорів трактується у наступних значеннях: по-перше, колективні договори розглядаються як інструмент узгодження інтересів роботодавців та працівників; по-друге, під колективними договорами розуміють результат прийнятих сторонами трудових правовідносин зобов’язань у вигляді положень, пов’язаних із оплатою праці, встановленням додаткових гарантій, компенсацій чи пільг для працівників, режиму роботи тощо; по-третє, колективні договори розглядаються у контексті врегулювання трудових, соціально-економічних і професійних відносин між роботодавцем і працівниками за участі трудового колективу. Сутність стимулів для працівників у контексті повноважень трудового колективу полягають у наступному: по-перше, метою застосування стимулів є спонукання працівника до ефективної діяльності; по-друге, стимулювання здійснюється із урахуванням великої кількості факторів, у тому числі й тих, які стосуються безпосередньо середовища, у якому працівник працює, умов праці та відносин всередині трудового колективу; по-третє, стимулювання може бути матеріальним чи духовним. Щодо матеріального стимулювання, то очевидно, що його становлять грошові кошти, які виплачуються працівникам у різноманітних формах (наприклад, доплат чи премій) для того, щоб спонукати працівника до ефективної діяльності. Духовне стимулювання є значно складнішим, тому дане питання, на нашу думку, необхідно розглянути більш детально. Ознаками трудового колективу в умовах ринкової економіки є наступні: 1) добровільність – ніхто не може бути примушений до вступу в трудовий колектив; 2) реальність – трудовим колективом може вважатися лише таке об’єднання людей, яке реально здійснює трудові функції та перебуває у трудових правовідносинах із роботодавцем; 3) колективістське самовизначення – передбачає усвідомлення особою своїх функцій, а також функцій інших учасників колективу, розуміння правил поведінки у колективі та відповідальності за їх порушення, а також мети діяльності колективу та завдань, поставлених перед ним; 4) організаційна єдність – у трудовому колективі існує чіткий розподіл функцій та повноважень між учасниками; 5) спільність інтересів, ціннісних орієнтацій, установок та норм поведінки – існують різноманітні правила поведінки, зокрема правила охорони праці, правила етикету, норми моралі, які є однаковими для усього колективу; незалежно від посади чи обсягу трудових функцій трудовий колектив функціонує на основі спільних правил для досягнення спільної мети; 6) спільність мети діяльності із одночасною індивідуальністю функцій та повноважень – кожен учасник трудового колективу у своїй діяльності переслідує одразу дві цілі. Першою є досягнення мети діяльності усього підприємства, тобто отримання прибутку. Кожен працівник має бути зацікавлений у реалізації цієї мети і для цього здійснювати покладені на нього функції. Друга ціль є індивідуальною для кожного працівника: для одних – це отримання прибутку, для інших – самореалізація або ж прибуток та самореалізація одночасно. Трудовий колектив необхідно сприймати як легітимний суб’єкт трудового права, правовий статус якого необхідно розширювати і розвивати у напрямку підвищення гарантій його представницько-захисної діяльності та її ефективності шляхом встановлення у законодавстві реальних важелів впливу на існуючий незадовільний стан врегулювання прав та інтересів працівників, а також остаточне викорінення порушень роботодавцем індивідуальних і колективних прав працівників у сфері праці. Дата реєстрації 2021-07-08 Додано в НРАТ 2021-07-08 Закрити