Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0821U102312, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Обґрунтування удосконаленої системи управління імунізацією населення

Здобувач

Булавінова Катерина Олександрівна,

Керівник Децик Орина Зенонівна
Опонент Сміянов Владислав Анатолійович
Опонент Горачук Вікторія Валентинівна
Рецензент Золотарьова Жанна Миколаївна
Рецензент Пришляк Олександра Ярославівна

На здобуття

Доктор філософії, 222, Медицина

Дата захисту

16-09-2021

Опис

Виявлено, що охоплення населення обов’язковими профілактичними щепленнями за останні десятиріччя носило безсистемний характер і не забезпечувало належного для формування суспільного імунітету рівня імунопрофілактики населення, особливо у 2014-2016 роки (0-40 % від потреби), що прямо корелювало із найнижчими рівнями забезпеченості вакцинами у цей період часу (rxy = 0,47-0,78) і могло бути безпосередньою причиною епідемічних спалахів та випадків у наступні після низького охоплення імунопрофілактикою роки. Охоплення вакцинацією після спалахів зростало, на тлі зниження частоти відмов. З’ясовано, що критерії протипоказань до імунізації вимагають нормативного врегулювання, про що свідчать значні коливання за останнє десятиріччя частоти протипоказань до щеплення дітей вакциною АКДП (2,3-11,5 %) в Україні, значно нижчі рівні та тенденція до зниження в Івано-Франківській області, прямий кореляційний зв’язок із наявністю вакцини (rxy = 0,46), у 15,1 раза більша (у порівнянні із довготривалими) частота тимчасових протипоказань та їх сезонний характер, пряма взаємозалежність низького охоплення дітей до 7 місяців життя повним курсом вакцинації від кашлюка, дифтерії, правця (52,5 % в Україні та 33,0 % на Прикарпатті у 2020 році) із частотою протипоказань до щеплень (rxy =0,56). Встановлено що 87,6 % опитаних медичних працівників в цілому позитивно ставляться до профілактичних щеплень, 80,7 % вакцинують своїх дітей відповідно до календаря профілактичних щеплень, 15,4 % – з деякими відхиленнями від нього і тільки 12,7% здійснюють додаткову імунопрофілактику понад нормативний перелік. Виявлено, що, 17,5 % медичних працівників самі не ревакцинуються від дифтерії та правця і ще 7,9% роблять це рідше ніж раз на 10 років; 42,0% не щеплені від гепатиту В, 13,1 % – не отримали всіх доз вакцини; 43,3 % не проводять собі щорічне щеплення від грипу і не переконують інших це робити. Прихильність медичних працівників до вакцинації зростає з віком, залежить від регіону та групи професійної діяльності (найменш прихильні лікарі-спеціалісти), а також від факту проходження навчання з організації імунопрофілактики. Виявлено прогалини у знаннях та переконаннях медичних працівників, пов’язаних з організацією вакцинації населення: менше половини респондентів розуміють, що щеплення проводять будь-якою сертифікованою вакциною, незалежно від країни-виробника; значна частка респондентів схильні призначати перед щепленням не рекомендовані міжнародними настановами обстеження (53,6 %), антигістамінні (15,9 %) та протизапальні (8,0 %) лікарські засоби; не знають про можливість робити за один візит декілька щеплень (47,3 %), і що порушення холодового ланцюга впливає на ефективність вакцини (52,4 %). Найбільш обізнаними з питань організації імунопрофілактики населення виявились керівники медичних закладів і медпрацівники, які пройшли спеціальні тренінги з вакцинації, а найменш – лікарі-спеціалісти. Вперше: системно представлені проблемні питання організації вакцинації населення України на сучасному етапі соціально-економічного розвитку країни та трансформації системи громадського здоров’я; виявлені регіональні та загальноукраїнські особливості динаміки та структури показників захворюваності населення на вакциноконтрольовані інфекції; досліджено ставлення і охоплення вакцинацією та ревакцинацією медичних працівників як груп ризику за професійною ознакою, а також їх обізнаність з організації та проведення імунопрофілактики; обґрунтовано та розроблено схему трирівневого здобуття комунікативних навичок консультування населення з імунопрофілактики; науково обґрунтовано, розроблено і доведено доцільність та прогностичну ефективність функціонально-організаційної моделі удосконалення системи управління імунізацією населення, яка є комплексною, інтегральною, сформованою на принципах поєднання організаційних та комунікаційних стратегій, стратифікованих на різні цільові аудиторії. Удосконалено науково-методологічний підхід до формування прихильності медичних працівників і населення до вакцинації. Набули подальшого розвитку знання про взаємозв’язок між охопленням вакцинацією, наявністю вакцин, протипоказань та відмов від щеплень. Ключові слова: імонопрофілактика, громадське здоров’я, щеплення, медичні працівники, протипоказання. Галузь – медицина.