Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0821U102606, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 15-11-2021 Статус Запланована Назва роботи Жанрово-стильові особливості хорових циклів українських композиторів кінця ХХ – початку ХХІ століття Здобувач Бакумець Анастасія Юріївна, Керівник Бєлявіна Наталія Дмитрівна Опонент Микуланинець Леся Михайлівна Опонент Мартинюк Тетяна Володимирівна Рецензент Зосім Ольга Леонідівна Рецензент Кравченко Анастасія Ігорівна Опис Науковим завданням дисертації є жанрово-стильова характеристика хорового циклу в новітній українській музиці. У хорових циклах сучасних українських композиторів жанрові константи змінюються у зв’язку з новими змістовими парадигмами, які, у свою чергу, впливають на послаблення структурних принципів жанрової моделі, а тому на перший план виходить семантичний рівень. Хоровий цикл у постмодерному вияві відзначений індивідуальністю драматургічного та жанрово-стильового рішення, при цьому він, як правило, не відхиляється від усталеної моделі, яка є впізнаваною. Метажанрова структура характеризує мультимедіальну модель художньої цілісності в циклічних хорових творах композиторів кінця XX – початку XXI ст. Мультимедіальність стає композиційно-драматургічним принципом організації у хоровому циклі. Ключовий фактор циклізації – єдність текстів різних видів мистецтв (синестетичне поєднання давньої музичної монодії і принципів виразності фрескового мистецтва), співіснування вербальних компонентів, що репрезентують різні типи культури – церковну (православну та католицьку), світську, народну, поєднання традицій духовної музики (знаменний розспів, антифонний та респонсорний типи співу) та засобів сучасної композиторської техніки (сонорика і тембровий звукопис, акустичні ефекти й електронні звучання). Концепт «пори року» у хорових творах українських композиторів другої половини ХХ ст. реалізується у трьох вимірах – змістовному, формотворчому та стильовому. Змістовний вимір відображає філософську ідею вічності й циклічній повторюваності та є універсальним для усіх проаналізованих хорових циклів; формотворчий виявляється у зверненні композиторів до чотиричастинного хорового циклу, де частини поєднуються за принципом сюїтності; стильовий параметр дозволяє виокремити три типи творів. У циклах, що орієнтуються на романтичну стилістику, переважає пейзажна образність (хорові цикли Бориса Лятошинського та Тараса Кравцова); неофольклорні твори (хорові цикли Лесі Дичко та Валентини Мартинюк) апелюють до архаїчних народних уявлень природного циклу; інтелектуальна полістильова гра вирізняє хоровий цикл Мирослава Скорика, а також певною мірою представлена в творах В. Мартинюк та Т. Кравцова. Усі названі цикли відзначаються індивідуальним прочитанням універсальної ідеї циклічності. На основі аналізу семантичних та композиційно-драматургічних особливостей хорового циклу «Фрески Києва» (2016) Віктора Степурка визначено, що характерною ознакою хорового письма композитора є синестетичне поєднання художніх принципів музичного (давня церковна монодія) та візуального (фреска) мистецтв. Воно виявляється через інтермедіальність архітектонічно-композиційної організації твору. Вербальний кoмпoнент хoрoвoгo циклу Вaлентини Мaртинюк пов’язaний його темою й ідеєю, що відoбрaжено в нaзві збірки – «Молюсь за Україну» (2005). Важливого значення для музики п’яти хoрoвих мініaтюр циклу нaбувaє ідея відтвoрення різноманітних звукообразів – знaменнoгo співу, церковних дзвонів, «гукання» прадавніх весняних oбрядів, сoнoрних ефектів прoбудження природи, кoлискoвoї Мaтері-Укрaїни, які вибудовані у цілісну дрaмaтургічну лінію, що oб’єднує п’ять чaстин твoру в цикл. Утілення духовного змісту у світському хоровому циклі спостерігаємо у творі Ірини Алексійчук «Листи із мушлі» (2005), для якого характерний не лише витончений звукопис та символізм, а й особлива молитовна зосередженість, що дозволяє говорити про молитовний дискурс у творі. Поєднання сучасної композиторської техніки із традиціями духовної музики у хоровому письмі (зокрема, антифонним співом і знаменним розспівом), використання широкого спектру сучасних виражальних засобів (сонорика, тембровий звукопис) зробили твір І. Алексійчук зразком високохудожньої медитативної лірики, що справедливо вважається однією з перлин сучасної української хорової музики. На прикладі циклу Вікторії Польової «Світлі піснеспіви» (2015) прослідковано особливості втілення ідеї медитативності в межах молитовного дискурсу. Прийоми хорового письма, використані у творі, а саме поєднання закритого і відкритого звуку, сольного й ансамблевого звучання (традиція респонсорного співу), зіставлення різних груп хору, поділ хору на два півхори (традиція антифонного співу), формують звуковий простір, який репрезентує багатовікову національну музичну традицію – від давньої православної монодії до сонорики електронних звучань. Глибина символічного втілення художньої ідеї, поєднання європейської й української музичних традицій, використання низки сучасних виражальних засобів дозволили авторці у творі «Світлі піснеспіви» досягнути високого рівня музичного узагальнення, що дає підстави вважати його однією з вершин української музики ХХІ ст. Дата реєстрації 2021-11-18 Додано в НРАТ 2021-11-18 Закрити