Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0822U100131, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 20-12-2021 Статус Запланована Назва роботи Українська правова думка про юридичний процес (XIX ст. – 20-ті рр. XX ст.) Здобувач Беліченко Олександра Валентинівна, Керівник Стецюк Богдан Романович Опонент Котуха Олександр Степанович Опонент Головко Олександр Миколайович Рецензент Ковальчук Віталій Богданович Рецензент Жаровська Ірина Мирославівна Опис Дисертація присвячена комплексному науковому дослідженню української правової думки про юридичний процес у хронологічних межах XIX ст. – 20-ті рр. XX ст. У ній охоплюються питання доцільності та можливої імплементації поглядів учених-юристів у розвиток сучасного вітчизняного процесуального права. Проаналізовано понятійно-категоріальний апарат дисертаційного дослідження. Встановлено, що на стику XIX ст. – XX ст. формується нова галузь знань, де предметом дослідження виступає процесуальне право. Звернено увагу, що інтерес до теорії юридичного процесу серед фахівців права почав проявлятися з 60-х років XX ст. Констатовано, що поняття юридичного процесу сучасними вітчизняними вченими трактується в двоякому розумінні. В широкому сенсі він включає в себе комплекс теоретичних і практичних знань та положень. У вузькому сенсі поняття «юридичний процес» трактується як юрисдикційна діяльність, що регулюється правом. Водночас більшість сучасних українських вчених є прихильниками теорії юридичного процесу в його широкому розумінні. Розкрито роль перших дослідників права, вихідців з України, на формування та подальший розвиток теоретико-правових підвалин у Російській імперії. Підтверджено, що такі відомі вчені-юристи, як С. Десницький, М. Балудянський, О. Куніцин зробили вагомий внесок у формування юридичної науки з подальшим втіленням її результатів у розвиток загальнодержавного права. Доведено, що становлення історико-правової науки на початку XIX ст. на українських землях відбувалося під впливом Дерптської історико-правової школи. Зазначено, що наукові праці таких її представників, як Й. Еверса та О. Рейца стали базовими для тогочасних науковців у дослідженні ґенези юридичного процесу на українських землях. Підкреслено, що саме з появою на території України історичної школи права почала розвиватися наука про юридичний процес. Встановлено, що подальший розвиток правової думки про юридичний процес у другій половині XIX ст. відбувався під впливом суспільно-політичних та соціально-економічних змін. Дисертаційне дослідження показує, що погляди на юридичний процес еволюціонували в тісному взаємозв’язку зі змінами, що відбувалися в галузі тодішнього процесуального права та судівництва. Констатовано, що такі відомі вчені, як Р. Лащенко, М. Чубатий та А. Яковлів стали фундаторами української історико-правової науки в діаспорі. Зауважено, що їх внесок у 20-х роках, на жаль, не був значним у розробку питання про ґенезу юридичного процесу, проте їх погляди мали певний вплив на подальше дослідження сфери процесуального права. Зроблено висновок, що українська правова думка про юридичний процес ХІХ ст. – 20-х рр. ХХ ст. є вагомим внеском в історико-правову науку, тодішні правники одними із перших заклали міцні підвалини для подальшої її розбудови. Дата реєстрації 2022-01-08 Додано в НРАТ 2022-03-09 Закрити