Реєстраційний номер
0822U100152, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
14-12-2021
Статус
Захищена
Назва роботи
Клініко-патогенетичне значення адипокінів у пацієнтів із гіпертонічною хворобою у поєднанні з хронічною хворобою нирок
Здобувач
Филенко Яна Миколаївна,
Керівник Корж Олексій Миколайович
Опонент Пасієшвілі Людмила Михайлівна
Опонент Коваль Сергій Миколайович
Рецензент Черкашина Лідія Володимирівна
Рецензент Говбах Ірина Олександрівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківська медична академія післядипломної освіти
Опис
Гіпертонічна хвороба є найпоширенішим захворюванням людини. За інформацією ВООЗ, на кінець 2020 р. на гіпертонічну хворобу страждає 1,13 млрд осіб, з яких тільки 60 % знають про свій діагноз, проте тільки кожен десятий отримує лікування.
Гіпертонічна хвороба є важливою соціально-економічною та медичною проблемою не тільки через її широке поширення, але й через провідне місце, яке вона займає в структурі загальної смертності. Це захворювання залишається головним чинником ризику розвитку ішемічної хвороби серця, судинних катастроф (інфаркту, інсульту, тромбозів), ураження нирок. В Україні серцево-судинні захворювання є головною причиною смертності населення. За цим показником наша країна лишається одним зі світових лідерів.
За статистикою, у м. Харкові станом на 01.04.2021 р. зареєстровано 108 777 хворих на гіпертонічну хворобу (за аналогічний період 2020 р. — 116 593), за 1 квартал 2021 р. вперше виявлено 6 169 хворих (у 2020 р. — 6 537), захворюваність на гіпертонічну хворобу склала 511,7 на 100 тис. населення (у 2020 р. — 534,7).
Гіпертонічна хвороба будь-якого ступеня погіршує прогноз захворювання та прискорює розвиток захворювань нирок.
Вченим вдалося встановити прямий зв’язок між рівнем артеріального тиску та формуванням хронічної хвороби нирок. Тяжкі форми гіпертонічної хвороби призводять до ниркової недостатності впродовж кількох років, а в разі помірної артеріальної гіпертонії атеросклеротичні зміни в нирках розвиваються повільніше. Отже, у разі будь-якого підвищення артеріального тиску (АТ) необхідно контролювати показники функціонування нирок.
До того, вчені встановили, що рівень систолічного АТ — це найсуттєвіший провісник хронічної хвороби нирок, на відміну від діастолічного.
Нирки — це фільтри нашого організму. Основне їхнє завдання — виводити з крові токсини й зайву рідину. Нирки також допомагають підтримувати кислотно-лужний баланс, контролювати артеріальний тиск, виробляти еритроцити й підтримувати міцність кісток.
Захворювання нирок — це «тихі вбивці», які можуть значно вплинути на якість вашого життя. Хронічна хвороба нирок призводить до того, що нирки поступово та незворотньо перестають очищувати кров від токсинів, виводити зайву рідину з організму та підтримувати гормональний баланс.
10 % населення в усьому світі живуть із хронічною хворобою нирок, і понад 2 млн людей отримують лікування діалізом або за допомогою трансплантації.
Зазвичай недуга прогресує непомітно, часто порушуючи більшу частину функцій нирок, перш ніж симптоми виявляються. Раннє діагностування порушень функції нирок має вирішальне значення, оскільки це дає змогу розпочати належне лікування до незворотного погіршення стану чи ускладнень.У процесі дослідження функції нирок хворих на ГХ у поєднанні з ХХН та хворих на ГХ без ХХН виявлено статистично значущі відмінності в рівнях креатиніну, швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) та ступені зниження ШКФ (р < 0,05).
Показники рівня адипокінів зростають зі зниженням ШКФ (у разі ШКФ = 90–60мл/хв) у пацієнтів обох груп, проте якщо ШКФ знижується більше, ніж 60 мл/хв, то показники рівня адипокінів у крові припиняють підвищуватися, або, навіть, починають знижуватися, що пов’язано з виснаженням адипокінової системи, рівні пептиду в крові знижуються, погіршуючи подальші метаболічні порушення в цій категорії пацієнтів.
Цікавим, на нашу думку, було дослідити характер взаємозв’язку між лептином, оментином, резистином і вісфатином. Так, у пацієнтів із ГХ та пацієнтів із ГХ у поєднанні з ХХН адипокіни мали між собою вірогідний кореляційний зв’язок.
Отже, ми можемо сказати, що в умовах порушення обміну речовин, периваскулярні адипоцити стають дисфункціональними, що призводить до підвищеного продукування адипокінів. У нашій роботі ми досить чітко простежили динаміку росту адипокінів у пацієнтів із ГХ у поєднанні з ХХН. Ці дані свідчать про важливу діагностичну значущість адипокінів у хворих на ГХ у поєднанні з ХХН.
У результаті дослідження ми обґрунтували та практично довели необхідність визначення сироваткових рівня адипокінів (лептину, оментину, резистину та вісфатину) у крові хворих на ГХ у поєднанні з ХХН, адже це сприяє оптимізації діагностики ХХН у пацієнтів із ГХ. Оцінювання стану ліпідного обміну у хворих на ГХ у поєднанні з ХХН з огляду на показники рівня адипокінів дають змогу лікарю практичної медицини отримати якомога ранні критерії формування метаболічних порушень.
Основні положення та висновки дисертаційної роботи впроваджено в практику таких лікувально-профілактичних заходів України, як Медико-санітарна частина ПАТ «Харківський тракторний завод» міста Харкова, КНП «Міська поліклініка № 9» Харківської міської ради, що підтверджено актами впровадження.
Дата реєстрації
2022-01-10
Додано/оновлено в НРАТ
2022-03-09 / 2026-07-01
