Реєстраційний номер
0822U100203, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
28-12-2021
Статус
Захищена
Назва роботи
Інформаційна війна і політика безпеки: політико-правовий вимір
Здобувач
Младьонова Альона Дмитрівна,
Керівник Комарова Тетяна Геннадіївна
Опонент Висоцький Олександр Юрійович
Опонент Турчин Ярина Богданівна
Рецензент Грінченко Гелінада Геннадіївна
Рецензент Віннікова Наталія Анатоліївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Опис
Наукова праця присвячена вивченню інформаційних війн та засобів інформаційної безпеки з позицій сучасних теоретико-концептуальних напрацювань. Актуальність цієї теми зумовлюється тим, що на сьогоднішній день проблеми виникнення та розвитку інформаційних війн та формування державами ефективних механізмів щодо запобігання їх згубному впливу на масову свідомість та психічний стан громадян є недостатньо розробленими в сучасній політичній науці.
Авторкою здійснено критичний аналіз наукових праць з питань інформаційної безпеки, використання терміну інформаційної війни, на основі якого визначено рівень готовності сучасного українського суспільства захищати себе та бути спроможним протидіяти будь-яким спробам маніпулювання його свідомістю.
Дисертанткою було з’ясовано, що у сучасному суспільстві термін «інформаційна війна» поступово перейшов з позицій знаково-символічної одиниці публіцистичної та політичної лексики до самостійної категорії наукового дискурсу, а інформаційна війна є багатоплановим і складним феноменом сучасного світу та має соціально-комунікативний, психологічний та геополітичний підходи до його визначення.
У роботі описано дві групи інформаційних війн, що існують у сучасному суспільстві: група, яка пов’язана з консцієнтальним характером інформаційної війни та група, яка зорієнтована на нівеляцію впливу інформації та інформаційно-керуючих систем супротивника. Виділено види інформаційних війн: психологічну війну; мережеву війну; кібернетичну війну; ідеологічну диверсію; радіоелектронну боротьбу.
Аналізуючи технології ведення інформаційної війни авторка поділяє їх на: програмно-комп’ютерні та технології й алгоритми, дія яких спрямовується на те, щоб уразити комп’ютерні системи військового та державного управління супротивника.
Визначено термін «інформаційна безпека», який передбачає перш за все, захист конституційного ладу, суверенітету та територіальної цілісності держави з використанням інформаційних засобів.
Подано класифікацію систем інформаційної безпеки, яку авторка умовно поділяє їх на чотири типи: європейську; американську; російську; китайську.
Проаналізовано процес еволюції української системи інформаційної безпеки за період незалежності держави та виділені основні види інформаційних загроз для сучасної України: інформаційні війни; кібернетичні атаки з метою нанесення шкоди інформаційній та матеріальній інфраструктурі протилежної сторони; кібернетичний шпіонаж з метою викрадення інформації, яка не поширюється у відкритому доступі.
Аналіз нормативних документів, які стосуються правового регулювання політики інформаційної безпеки в Україні, дозволив дослідниці зробити висновок про те, що за роки незалежності здійснена значна робота на державному рівні, що стосується інформаційної безпеки, а саме ухвалення Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», який дозволив впровадження сучасних європейських практик у систему інформаційної безпеки: управління інформаційною безпекою та її аудит, застосування галузевих стандартизованих вимог до кібернетичного захисту об’єктів критичної інфраструктури.
У дослідженні обґрунтовується доцільність та своєчасність проведення упорядкування інформаційного законодавства, його систематизації, зокрема шляхом прийняття Інформаційного кодексу.
У роботі подано авторське бачення шляхів удосконалення інформаційної безпеки сучасної України, яке полягає у конкуренції інформаційного простору та правовому регулюванні, а саме формуванні законодавчої бази держави шляхом створення наступних законів: закону про іноземних агентів та жорсткого контролю над діяльністю іноагентів з боку правоохоронних органів; закону про диффамацію, який би убезпечив інформаційне поле від неправдивої та фейкової інформації; закону про заборону втручання в діяльність ЗМІ будь-яких органів влади, крім судових; закону про мораторій на примусове закриття ЗМІ тощо.
Дата реєстрації
2022-01-14
Додано/оновлено в НРАТ
2022-03-09 / 2026-07-01
