Реєстраційний номер
0822U100810, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
28-04-2022
Статус
Захищена
Назва роботи
Особливості фізичної реабілітації просторово-часових порушень ходьби у пацієнтів з дитячим церебральним паралічем
Здобувач
Юн Бьон- Йоль,
Керівник Неханевич Олег Борисович
Опонент Дичко Владислав Вікторович
Опонент Романчук Олександр Петрович
Рецензент Борисова Інна Станіславівна
Рецензент Кальбус Олександр Іванович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Дніпровський державний медичний університет
Опис
Однією з найбільш складних проблем при реабілітації дітей з дитячим церебральним паралічем (ДЦП) є обмеження можливості виконання довільних рухів внаслідок спастичності, зменшення м’язової сили, м’язових контрактур, дистонії та порушення координації рухів. Не дивлячись на не прогресуючий характер неврологічних розладів при ДЦП без належної фізичної реабілітації відмічається збільшення тяжкості рухових порушень і, як наслідок, поступове прогресування обмежень життєдіяльності з віком.
Дисертація виконувалось в рамках науково-дослідної роботи кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини та валеології Дніпровського державного медичного університету «Медико-педагогічне забезпечення фізичної реабілітації, спортивних та оздоровчих тренувань» (номер державної реєстрації 0116U004468, 2017-2021 рр.).
В дослідження було включено 54 дитини віком 6-12 років зі спастичною формою ДЦП. Спастичну диплегічну форму ДЦП (СД) було діагностовано у 30, спастичну геміплегічну форму (СГ) – у 24 осіб. Всі пацієнти в межах кожної клінічної групи були розподілені на 2 підгрупи дослідження: І та ІІ підгрупи в групі СД і ІІІ та ІV підгрупи в групі СГ.
Розроблено «Пристрій для реабілітації людей з порушенням функцій опорно-рухового апарату», який дає можливість пацієнту самостійно або за допомоги оператора, виконуючи функціональну ходьбу із застосуванням циклічних рухів нижніми та/або верхніми кінцівками, пересуватись в реальних умовах середовища, що сприяє формуванню психомоторних навиків, притаманних здоровим людям. Крім того, конструктивна можливість реабілітаційного пристрою забезпечувати фіксацію ніг, тазу, тулуба та голови різного ступеня стабільності, парціального розвантаження ваги тіла пацієнта, врахування довжини та ширини кроку пацієнта створюють умови для виконання завдань та розвитку статико-динамічних навиків.
Всім пацієнтам призначали стандартний комплекс заходів фізичної терапії і додатково призначали терапевтичні вправи з використанням розробленого реабілітаційного пристрою за динамічною (І та ІІІ підгрупи) та статичною (ІІ та ІV підгрупи) методиками.
В процесі реабілітації в обох групах спостереження відбувалось покращення просторово-часових показників ходьби: збільшення довжини кроку (ДК) та циклу (ДЦ), ширини кроку (ШК), покращувався стереотип ходьби за співвідношенням ДК однієї та іншої ноги, збільшувалась швидкість ходьби (ШХ).
Особливо значний приріст ДЦ відмічався протягом перших двох тижнів в групі СД. В групі СГ найбільш позитивного впливу було досягнуто за динамікою характеристики симетричності ходьби. Динаміка співвідношення ДК в І та ІІ підгрупах склала 0,04±0,02 од. та 0,03±0,02 од., відповідно (р<0,05).
Звертає на себе увагу статистично значиме збільшення ШХ в підгрупах, що виконували навантаження у динамічному режимі. Найбільшого збільшення ШХ було досягнуто в обох підгрупах спостереження на 5-6 тижнях реабілітації.
Статистично значимо знизився рівень спастичності в литкових м’язах гомілки та двоголовому м’язі стегна в середньому на 0,43±0,12 балів та 0,50±0,14 балів в І підгрупі, на 0,38±0,09 балів та 0,46±0,12 балів в ІІ підгрупі, на 0,36±0,09 балів та 0,46±0,13 балів в ІІІ підгрупі та на 0,31±0,09 балів та 0,54±0,15 балів в ІV підгрупі спостереження (р<0,05). Проте, після застосування розробленої програми було встановлено менший рівень спастичності у представників групи СГ (р<0,05).
Застосування розробленої програми реабілітації позитивно вплинуло на амплітуду рухів у суглобах нижніх кінцівок, зокрема, зменшились прояви згинальної м’язової контрактури кульшового суглобу, привідної контрактури м’язів привідної групи стегна, згинальної контрактури колінного суглобу та згинальної контрактури з обмеження розгинання та відведення у надп’ятково-гомілковому суглобі.
Застосування програми фізичної реабілітації покращило силу м’язів нижньої кінцівки, зокрема м’язів, що відводять стегно та м’язів-розгиначів гомілки у пацієнтів, які займались за динамічною методикою. Крім того, позитивною була динаміка показників загальної витривалості.
Після застосування терапевтичної програми спостерігався значний приріст виконаних повсякденних активностей в І та ІІІ підгрупах (р<0,05), особливо протягом перших двох тижнів виконання програми.
Ключові слова: діти, церебральний параліч, спастична диплегія, спастична геміплегія, реабілітація, фізична терапія, рухові розлади, обмеження повсякденної активності.
Дата реєстрації
2022-05-05
Додано/оновлено в НРАТ
2022-05-05 / 2026-07-01
