Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0822U100944, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Ономастикон української прози про національно-визвольний рух першої половини ХХ ст.

Здобувач

Бачун Лілія Ігорівна,

Керівник Панчук Галина Дмитрівна
Опонент Кравченко Людмила Олександрівна
Опонент Колесник Наталія Степанівна
Рецензент Струганець Любов Василівна
Рецензент Пежинська Ольга Михайлівна

На здобуття

Доктор філософії, 035, Гуманітарні науки. Філологія

Дата захисту

23-09-2022

Опис

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі гуманітарних наук зі спеціальності 035 Філологія. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. Тернопіль, 2021. Дисертаційну розвідку присвячено аналізу пропріативних назв у творах про національно-визвольний рух першої половини ХХ століття через цілісний зв’язок із соціокультурними чинниками впливу на формування варіантів онімів. Установлено кількісні і структурні ознаки власних назв, виявлено їхні асоціативно зумовлені значеннєві нашарування та мотиваційні передумови функціонального навантаження. Джерельна база дисертації охоплює художні твори і спогади про національно-визвольний рух України першої половини ХХ століття, що діляться на два хронологічних періоди: 1917‒1921 і 1942‒1954 рр. Визначено нормативну основу використання різних термінологічних одиниць для позначення функціонування онімів у текстах художніх творів; висвітлено синонімічну варіативність позиціонування термінів вітчизняними й зарубіжними науковцями, їхні погляди на це явище. Установлено значеннєво-функціональні особливості використання оніма в текстах художніх творів та його позатекстові зв’язки й семантичні нашарування. Установлено термінологічну диференціацію між смисловими поняттями псевдоніма і псевда, що позначають назви історичних осіб, і літературно-художніх антропонімів у текстах аналізованих творів задля приховування справжнього імені. Виявлено конотативні, мотиваційні і кількісні категорії використання письменниками інформаційно-оцінних літературно-художніх антропонімів, діяльність денотатів яких була пов’язана з культурними і богословськими напрямами. Визначено, що найбільш уживаним інформаційно-оцінним літературно-художнім антропонімом є ім᾿я українського поета Тараса Шевченка. Проаналізовано структурні особливості назв імен персонажів, кількісну різницю у використанні таких мовних одиниць у творах про два історичних періоди (1917‒1921 і 1942‒1954 років). Схарактеризовано функціонування прізвищ літературно-художніх антропонімів афіксального й семантичного способу творення, їхні кількісні і структурні ознаки. Побутування апелятивів, що позначають родинні відносини чи соціальний статус літературно-художніх антропонімів у текстах творів про визвольний рух 1917‒1921 і 1942‒1954 рр., підтверджує пріоритетність громадсько-орієнтованих маркерів. Установлено, що найбільш уживаними апелятивами, які автори аналізованих творів використовували для номінації назв професій персонажів, є варіативні назви для позначення діяльності священнослужителів, учителів і лікарів. Схарактеризовано мотиваційні передумови присвоєння назв-прізвиськ персонажам аналізованих творів та висвітлено їхню кількісну і семантичну співвіднесеність. Вплив соціальних чинників на життя персонажів детермінує функціонування в аналізованих текстах обох періодів (1917‒1921 і 1942‒1954 років.) практично однакової кількості прізвиськ. Установлено, що використання багатокомпонентних назв-прізвиськ у творах про визвольний рух 1917‒1921 років із збереженням первинного найменування персонажа та власне лексеми прізвисько підтверджує соціальний характер утворення онімних конструкцій. Семантичну зумовленість прізвиськ у творах про визвольний рух 1917‒1921 років визначають назви, надані за видимі зовнішні ознаки персонажа; звичку, діяльність або родинні стосунки; назви-прізвиська, що функціонують у творах про повстанський рух 1942‒1954 років, мотивуються утворенням через звичну поведінкову модель або діяльність особи, яскраво виражені риси характеру або зовнішні ознаки особи. У текстах творів про визвольний рух України першої половини ХХ століття встановлено функціонування трьох категорій назв-андронімів згідно з моделями способу творення та їхньої мотиваційної зумовленості: модель із формантом -их(а), формантом -к(а), формантом -ов(а). Виявлено, що сакральні назви займають чільне місце в антропосистемі текстів творів про національно-визвольний рух першої половини ХХ століття. З᾿ясовано кількісні показники функціонування однокомпонентного варіанту назви Бог. Виявлено назви конотативно забарвлених топонімів в аналізованих творах про національно-визвольний рух першої половини ХХ століття. Завдяки особистісно-психологічним особливостям мислення та світосприйняття письменники в текстах показали вплив соціального середовища на формування загальнопонятійного семантичного кола топоніма Україна та його варіантів. В аналізованих текстах художніх творів схарактеризовано поетоніми як одиниці пропріативної лексики, що сприяють відтворенню самобутності міфокультурних поглядів, традицій і вірувань певного народу. На прикладах інтернаціональних і власне українських поетонімів простежено співфункціональність мовної, реальної картини світу і міфопоетичної. Ключові слова: соціоономастика, соціолінгвістика, літературна ономастика, конотативна лінгвістика, теолінгвістика, лексикологія, стилістика, лексика, псевдонім, псевдо, антропонім, прізвисько, конотонім, топонім