Реєстраційний номер
0823U100360, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
07-06-2023
Статус
Захищена
Назва роботи
Рефлексивна компетентність як чинник професійного розвитку офіцера Збройних Сил України
Здобувач
Іллющенко Сергій Юрійович,
Керівник Хайрулін Олег Михайлович
Опонент Савченко Олена В'ячеславівна
Опонент Сафін Олександр Джамільович
Рецензент Ягупов Василій Васильович
Рецензент Ковальчук Олександр Петрович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний університет оборони України імені Івана Черняховського
Опис
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії (PhD) за спеціальністю 053 «Психологія» (галузь знань 05 «Соціальні та поведінкові науки»). – Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, Київ, 2023.
У дисертаційній роботі теоретично та експериментально досліджено психологічні особливості прегнантного впливу рефлексивної компетентності офіцера оперативної ланки управління Збройних Сил України (далі ‒ офіцера) на його професійний розвиток у системі післядипломної освіти.
Військово-професійна діяльність офіцера як специфічний вид професійного буття, що переважно є суб’єкт-суб’єктним, потребує його сформованої рефлексивної компетентності, зумовленої потребою реалізації конкретних посадових обов’язків у специфічних умовах діяльності. Саме тому офіцеру як суб’єкту військово-професійної діяльності завжди важливо визначати, якою мірою позитивні та негативні результати впливатимуть на перебіг його діяльності. Звідси виникає необхідність її специфічного аналізу та обґрунтування, що потребує особливих рефлексивних умінь і здатностей: правильно формувати цілі і трансформувати їх у моделі виконання конкретних бойових (навчально-бойових) завдань; застосовувати адекватний вихідним умовам комплекс дій для вирішення головних і другорядних бойових (навчально-бойових) завдань; забезпечувати відповідність змісту діяльності поставленим завданням; ефективно обирати методи, прийоми і засоби військово-професійної діяльності; забезпечувати відповідність використаних організаційних форм отриманим результатам; оцінювати джерела успіхів і причини невдач, помилок і труднощів у реалізації поставлених бойових (навчально-бойових) завдань; проєктувати суб’єкт-суб’єктну взаємодію з урахуванням необхідності координації професійних позицій і групових ролей суб’єктів військово-професійної діяльності, а головне ‒ кооперації їх спільної діяльності як бойової команди; осмислювати власний досвід військово-професійної діяльності в контексті його цілісності, релевантності, доцільності і результативності.
Здатність офіцера організовувати свій розвиток, спрямований на свідоме вдосконалення рефлексивної компетентності, є важливою властивістю професіонала самостійно здобувати нові знання та набувати необхідних умінь, що важливо для забезпечення його ефективної професійної діяльності і кар’єрного зростання. У процесі військово-професійної діяльності офіцер діє не за абстрактною схемою, а застосовуючи різноманітні контекстні форми, вирішує службово необхідні завдання, спрямовує екзистенційну активність на пошук оптимальних шляхів їх вирішення. Відповідно рефлексивна компетентність офіцера як професіонала у військово-професійній діяльності спонукає його до перманентного переосмислення власних дій і переконань в їх правильності що, безумовно, є підвалиною для його суб’єктного і професійного зростання як військового управлінця. Умовами професійного розвитку офіцера є його рефлексивне ставлення до себе як професіонала, здатність творчо переосмислювати минуле і сучасність професійного досвіду, поєднувати їх з ефективним майбутнім.
Аналіз основних наукових підходів до рефлексивної компетентності офіцера як чинника його професійного розвитку та саморозвитку дав змогу визначити комплексну теоретико-методологічну основу нашого дослідження, якою стали такі провідні положення взаємопов’язаних методологічних підходів:
• системний підхід передбачає необхідність комплексного дослідження рефлексивної компетентності за різними її аспектами (зокрема суб’єктним, професійним, військово-професійним), за структурними компонентами рефлексивної компетентності (суб’єктним, комунікативним, кооперативно-управлінським, інтелектуальним), які також необхідно розглядати системно, оскільки за відсутності будь-якого з них розвивається неадекватна «Я-концепція» офіцера;
• компетентнісний ‒ спрямований не лише на підвищення обізнаності офіцерів, а й на практичну здатність до розвитку їх рефлексивної компетентності;
• контекстний ‒ дає змогу створити сприятливі організаційно-психологічні умови для взаємопроникнення навчальної і професійної діяльності як надійної педагогічної підвалини для розвитку рефлексивної компетентності у процесі психологічного тренінгу;
• суб’єктно-діяльнісний ‒ визначає здатність офіцера до саморегуляції та саморозвитку як суб’єкта військово-професійної діяльності.
Ці методологічні підходи дослідження дають змогу вирішити проблему розвитку рефлексивної компетентності офіцера Збройних Сил України як психологічної основи його професійного розвитку.
Дата реєстрації
2023-06-09
Додано/оновлено в НРАТ
2023-06-09 / 2026-07-01
