Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0823U100371, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 23-05-2023 Статус Запланована Назва роботи Кримінологічна характеристика та запобігання втручанню у діяльність судових органів Здобувач Яковлева Вікторія Сергіївна, Керівник Колодяжний Максим Геннадійович Опонент Дикий Олег Вікторович Опонент Орлов Юрій Володимирович Рецензент Голіна Володимир Васильович Рецензент Шрамко Сабріє Сейтжеліївна Опис Дисертація є кримінологічним дослідженням кримінальних правопорушень, передбачених ст. 376 КК України та пов’язаних із втручанням у діяльність судових органів. У роботі з’ясовано нормативно-правове забезпечення стандарту незалежності судових органів, виділено його рівні, досліджено кількісні та якісні показники указаних кримінальних правопорушень, надано кримінологічну характеристику особи правопорушника, який втрутився у діяльність судового органу, розроблено типологію останнього, виділено особливості детермінації представлених посягань у сфері правосуддя, запропоновано низку перспективних напрямів і заходів їх запобігання. Стан цих кримінальних правопорушень характеризується збільшенням їх рівня протягом 2013–2022 рр. Щороку обліковується до 200 таких фактів. Коефіцієнт інтенсивності втручання у діяльність судових органів за указаний період 3 збільшився майже у 10 разів. Його динаміка є негативною, про що свідчить збільшення як абсолютних, так й відносних показників. Рівень цих правопорушень і рівень судимості за них не відбиває справжніх тенденцій їх поширеності, відтворення й загалом криміналізації сфери правосуддя в Україні. Втручання у діяльність судових органів віднесено до особливо високолатентних злочинів. На один подібний облікований випадок приходиться щонайменше 51 необлікований. Латентність має переважно штучний характер. Основними причинами латентності вважаються: низька ефективність правоохоронних органів щодо виявлення та розслідування цих правопорушень; пасивність ВРП; небажання суддів-потерпілих афішувати фактами втручання у їх діяльність. Узагальнений кримінологічний образ правопорушника, який втрутився або може втрутитись у діяльність судового органу, – це чоловіки віком 29-39 років, рідше 40- 54 роки, мають повну вищу і базову вищу освіту, громадяни України, українці за національністю. Трендом останніх років є збільшення фактів посягання на незалежність суддів з боку громадських активістів й членів громадських організацій. Нерідко має місце злочинна співучасть сторони у справі з адвокатом, у групі за попередньою змовою. Вплив на суд здійснюється за різними провідними мотивами, які властиві різним категоріям злочинців: від уникнення підсудним відповідальності – до корисливих й кар’єристських мотивів. Детермінацію втручання у діяльність судових органів утворюють дві групи взаємопов’язаних між собою криміногенних чинників – зовнішніх і внутрішніх. Вони доповнюються різними видами професійної віктимності суддів та їх віктимною поведінкою. Зовнішні криміногенні чинники охоплюють: нестабільність соціальноекономічної ситуації в державі; політичний вплив на відправлення правосуддя; неефективність діяльності правоохоронних органів; корупцію в органах державної влади і органах місцевого самоврядування; обмеженість правової культури і правосвідомості громадян; скудність морально-етичних та професійних якостей деяких адвокатів і журналістів; недосконалість чинного законодавства України та ін. До внутрішніх криміногенних чинників, що зумовлюють учинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 376 КК України, віднесено: забезпечення не у повному обсязі соціальних гарантій незалежності суддів; прорахунки у кадровому, фінансовому, матеріально-технічному забезпеченні роботи судових органів; недоліки судового реформування; недостатній рівень суддівської етики; корупцію у сфері правосуддя; відсутність належної охорони судів і особистої 5 безпеки суддів; недоліки у діяльності суддівського врядування й самоврядування; слабку комунікацію судових органів із ЗМІ та громадянським суспільством тощо. Структура запобігання указаному явищу складається із заходів загальносоціального, спеціально-кримінологічного та віктимологічного запобігання. Загальносоціальне запобігання визнано основним. Воно включає такі напрями діяльності: посилення гарантій незалежності суддів; судове реформування; реформування суміжних із правосуддям сфер та органів. Спеціально-кримінологічне запобігання зазначеним посяганням на незалежність суддів утворюють заходи кримінологічної профілактики, відвернення і припинення. Перші класифіковано за їх характером на організаційно-управлінські, інформаційні, нормативно-правові та технічні. Віктимологічна профілактика втручання у діяльність судових органів виражається у посиленні віктимологічної поінформованості суддів, підвищенні їх професійного рівня, віктимологічних знань, умінь і навичок; широкому обговоренні проблеми посягань на судову незалежність у колективах судів; проходженні суддями спеціальних тренінгів щодо зменшення їх віктимної уразливості та недопущення повторної віктимізації тощо. Дата реєстрації 2023-06-14 Додано в НРАТ 2023-06-14 Закрити