Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0823U100456, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Електронне правосуддя як інструмент забезпечення доступу до суду в Україні та країнах Європейського Союзу

Здобувач

Ясельська Наталія Михайлівна,

Керівник Головко Олена Василівна
Опонент Соболь Євген Юрійович
Опонент Дрозд Олексій Юрійович
Рецензент Ладиченко Віктор Валерійович
Рецензент Улютіна Олена Анатоліївна

На здобуття

Доктор філософії, 081, Право

Дата захисту

03-07-2023

Опис

Досліджуючи понятійно-категорійний апарат, який використовується у наукових дослідженнях та в національному законодавстві, а також у міжнародних правових актах щодо концепції електронного правосуддя, а саме: «електронне правосуддя», «електронне судочинство», «кіберправосуддя», «діджитал-правосуддя», «електронний суд», з'ясовано, що сьогодні все ще не існує єдиного загальнонаукового підходу. Встановлено, що широке впровадження та розвиток систем електронного правосуддя, що базується на стрімкій інтеграції новітніх цифрових технологій, породжує необхідність оволодіння певним набором навичок та знань, які надають можливість вільно та ефективно користуватись цими цифровими технологіями – «цифрова компетентність». Введено в науковий обіг поняття «цифрова компетентність у правосудді». Вперше сформовано термін «цифрова справедливість». Окреслено ключові історико-правові етапи становлення сучасної системи електронного правосуддя України. На підставі аналізу нормативно-правових актів та рішень органів суддівського самоврядування у сфері запровадження, розвитку та функціонування системи електронного правосуддя, визначено переваги системи ЄСІТС. Виявлено, що на даному етапі впровадження та використання вже функціонуючих підсистем ЄСІТС все ще існують певні чинники, які гальмують повноцінне запровадження української системи електронного правосуддя. Встановлено, що сучасний стан розвитку діджиталізації окреслює перспективу для розширення меж інтеграції в систему електронного правосуддя новітніх і більш розвинених автоматизованих рішень, таких як штучний інтелект. З’ясовано, що у науковій спільноті та законодавстві відсутня єдина загальновизнана дефініція поняття штучний інтелект, що спонукало до формування авторського поняття «штучний інтелект у судовій системі». На підставі дослідження досвіду країн Європейського Союзу та України у сфері використання штучного інтелекту окреслено дві можливі сфери їх впровадження: підтримка електронних судових систем; потенційна заміна суддів. Запропоновано на теоретичному рівні модель української системи електронного судочинства ЄСІТС 2.0. За результатами дослідження досвіду країн Європейського Союзу при використанні ними цифрових технологій у судочинстві в період пандемії, запропоновано наступні пропозиції для доопрацювання, функціонального вдосконалення та покращення систем електронного правосуддя: 1) об’єктивна потреба у вдосконаленні нормативного (законодавчого) регламентування використання всіх елементів системи електронного правосуддя, в тому числі шляхом затвердження відповідних змін у процесуальних кодексах; 2) спрямувати державну політику країн на підвищення рівня цифрової компетентності у сфері використання електронного правосуддя як суддів та працівників судів, так і громадян; 3) забезпечити рівноцінний доступ до систем електронного судочинства, акцентуючи увагу на вразливі категорії громадян та на регіони з недостатньо розвиненим інфраструктурним доступом; 4) обладнати всі судові органи достатньою технічною базою та програмним забезпеченням з одночасним здійсненням його обслуговування спеціалістами у сфері цифрових технологій; 5) вдосконалити захист персональної інформації та судової таємниці з метою недопущення їх розкриття, в тому числі шляхом введення жорсткого покарання та відповідальності за їх несанкціоноване поширення.