Реєстраційний номер
0823U100459, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
27-06-2023
Статус
Захищена
Назва роботи
Психологічні механізми регуляції поведінки військовополонених засобами символічної мімікрії.
Здобувач
Апальков Віталій Віталійович,
Керівник Хміляр Олег Федорович
Опонент Лобанова Алла Степанівна
Опонент Мірошниченко Оксана Миколаївна
Опонент Широбоков Юрій Миколайович
Рецензент Красницька Ольга Володимирівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний університет оборони України імені Івана Черняховського
Опис
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії (PhD) за спеціальністю 053 «Психологія» (галузь знань 05 «Соціальні та поведінкові науки») – Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, Київ, 2023.
Наукову працю присвячено дослідженню психологічних механізмів регуляції поведінки військовополонених засобами символічної мімікрії. У ході аналізу поглядів на природу військового полону досліджено адаптивні стратегії полонених на пʼяти основних стадіях військового полону. Внаслідок опрацювання всього масиву інформації було виокремлено риси та характерні особливості поведінки людини у полоні, що уможливили їх виживання в агресивному оточенні ворожого полону. Аналіз зазначеної інформації дав нам змогу змалювати постать полоненого, що гідно пережив полон. На підставі виокремлення ряду важливих складових символічної мімікрії ми встановили, що військовополонений має:
1) бути уважним та чутливим до значущих для нього змін навколишнього середовища;
2) розрізняти у предметах і явищах малопомітні, але істотні для їх декодування ознаки, властивості і зв’язки;
3) вміти швидко запам’ятовувати візуальну і слухову інформацію з можливістю її подальшого уявного відтворення та аналізу;
4) уміти точно сприймати внутрішній світ іншої людини (побратима чи охоронця) у всіх її почуваннях, емоційних та смислових відтінках і створювати за власним задумом такі почування в іншої сторони;
5) вміти проявляти до оточуючих осіб чуйність і співчуття, готовність допомогти задля подальшого формування конструктивних міжособистісних відносин;
6) вміти розпізнавати і декодувати мімічні експресії співрозмовника, правильно тлумачити такі прояви та бездоганно їх відтворювати;
7) розуміти і прогнозувати поведінку людей у складних життєвих ситуаціях, розпізнавати наміри, почуття людини, зважаючи на невербальні та вербальні (психомоторні) сигнали;
8) вміти раціонально поводитися в конфліктних ситуаціях;
9) вміти спрямовувати власну агресію в конструктивне русло, тобто виявляти власну агресію в соціально допустимій формі із передбачуваним соціально допустимим результатом;
10) вміти приховувати власні думки та наміри, щоб уникнути виокремлення себе зі спільноти з однорідними поглядами;
11) мати врівноважену нервову систему;
12) мати достатній рівень опірності деструктивним чинникам полону, що пригнічують мисленєві та поведінкові функції особистості військовополоненого;
13) вміти вживатися в нову роль, гнучко реагувати на зміни ситуації, декодувати і прогнозувати враження, яке він справляє на оточуючих осіб.
З метою встановлення наявності описаних рис та ступіня їх вираженості, підібрано батарею з 20 валідних методик, серед яких 2 авторських.
У дисертаційному дослідженні узагальнено теоретичні та емпіричні результати дослідження психологічних механізмів регуляції поведінки військовополонених засобами символічної мімікрії на різних стадіях військового полону, що дало змогу дійти таких висновків:
1. Вітчизняна психологічна наука розглядає символ як обов’язковий референт дослідного дискурсу, а розуміння символу є ключем до розгадки психологічних, соціальних, політичних, релігійних, культурних аспектів життєдіяльності людини. Створення символів – іманентна здатність людини, зумовлена природою її свідомості. Оскільки поведінка особистості включена в широку систему соціальної регуляції, її функціями є: формування, оцінювання, підтримка, регулювання, захист і відтворення необхідних суб’єктам норм, правил, принципів, механізмів, засобів, що забезпечують існування взаємодії, передачу повідомлення, діяльність особистості як члена суспільства та виживання в особливих умовах.
2. Одним із найуживаніших в історичній ретроспективі способів адаптивної поведінки особистості в небезпечних для її життя умовах є символічна мімікрія як свідома, хитра, імітаційна (оманлива) поведінка чи діяльність людей, коли вони, вдаючись до подвійної моралі й амбівалентності особистих ціннісно-нормативних систем, втілюють у соціальне життя таку маскувальну роль, яка відповідає суспільним експектаціям, умовним нормам і стандартам, які однак, не сповідуються ними. Здатність до символічної мімікрії не є генетично запрограмованою, а формується під впливом соціальних особливостей часу і простору, в яких веде свою діяльність військовослужбовець. Мімікрійна поведінка має усвідомлений та прагматичний характер. Символічна мімікрія - діяльність військовослужбовця з свідомої раціоналізації власної поведінки із використанням психомоторних символів та мови. Пристосування полоненого до нового середовища відбувається за довільно обраною ним адаптивною практикою, набутою протягом попереднього досвіду або перейнятою від інших полонених. Запозичуючи інформацію з навколишнього середовища розум військовослужбовця (в поєднанні із природною хитрістю) продукує в його уяві бажаний образ нового «Я».
Дата реєстрації
2023-07-06
Додано/оновлено в НРАТ
2023-07-06 / 2026-07-01
