Реєстраційний номер
0823U100683, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
18-09-2023
Статус
Захищена
Назва роботи
Вибір оптимального методу лікування рецидивних пахвинних гриж
Здобувач
Бугридзе Зураб Дмитрович,
Керівник Грубнік Володимир Володимирович
Опонент Фелештинський Ярослав Петрович
Опонент Іоффе Олександр Юлійович
Рецензент Нікітенко Раїса Петрівна
Рецензент Муравйов Петро Тадеушович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Одеський національний медичний університет
Опис
Дисертаційне дослідження присвячене актуальній проблемі сучасної хірургії, а саме розробці алгоритму вибору оптимального хірургічного втручання при рецидивних пахвинних грижах. Проведено аналіз результатів повторних операцій, виконаних у 152 хворих щодо рецидивних пахвиних гриж за період січня 2010 року до грудня 2020 року на базі КНП «Одеська обласна клінічна лікарня». У 34 (22,4 %) випадках рецидиви пахвинної грижі виникли після проведеної аутопластики, 82 (53,9 %) – після герніопластики за Ліхтеншейном, у 36 (23,7 %) рецидив ПГ виник після лапароскопічної герніопластики. У вибірці переважали чоловіки (144 або 94,7 %). На передопераційному етапі всі хворі були ретельно обстежені за чинними клінічними протоколами, додатково їм була проведене УЗД пахвинного каналу. 11 (9,1 %) пацієнтам було проведено КТ органів малого тазу, ще 2 (1,7 %) пацієнтам - МРТ органів малого таза. Дані цих досліджень також підтвердили наявність рецидиву пахвинних гриж. Вибір методу втручання визначався рандомізацією, за допомогою якої кожна клінічна група була розділена на підгрупи в одній з яких виконували операцію за Ліхтенштейном, а в іншій – лапароскопічне втручання в об’ємі ТАРР. Подальший аналіз показав повну співставність за клініко-анамнестичними характеристиками у сформованих клінічних підгрупах, що свідчить про коректність процедури рандомізації. У ранньому післяопераційному періоді враховували та фіксували всі ускладнення, особливо виразність больового синдрому, наявність запальної реакції тканин та порушення діурезу. Період спостереження за пацієнтами становив від 12 до 24 місяців. У віддалені терміни пацієнтам виконували ретельне клінічне та інструментальне обстеження для діагностики можливого рецидиву грижі. У І групу увійшли 34 пацієнти, у яких РПГ виникла після попередньої аутогерніопластики. В подульшому їм були обрано або лапароскопічний метод в об’ємі ТАРР (n=14) – ІА група, або герніопластика за Ліхтенштейном (n=20) – ІВ група. У ІІ групу увійшли 82 хворих, яким раніше виконували герніопластику за Ліхтенштейном. Вони були рандомізовано розподілені у підгрупи ІІА (n=40, TAPP) та IIB (n=42, ГПЛ). У ІІІ групу включені (n=36) – хворі, яким виконували лапароскопічне ТАРР втручання. Вони були розподілені у підгрупи ІІІА (n=17, TAPP) та IІIB (n=19, ГПЛ). За віком хворі різних клінічних груп між собою не відрізнялися (відповідно, (56,8±1,6), (54,4±0,5) та (55,9±1,2) років у І, ІІ та ІІІ групі відповідно, p>0,05). Серед пацієнтів переважали чоловіки, гендерне співвідношення склало 1/17,9. Тривалість існування РПГ в середньому складала (1,3±0,6) років. Частіше реєстрували правобічні ПГ (81 випадок або 53,3 %), відповідно лівобічні РПГ визначені у 60 (39,5 %) випадках, а двобічні рецидивні грижі - у 11 (7,2 %) випадках. Частота ускладнень після оперативного втручання у хворих ІВ підгрупи була дещо вищою у порівнянні з підгрупою ІА. У хворих ІВ групи середній рівень болю у спокої за EURAH-QoL був на рівні (3,6±0,3) балів, при помірному фізичному навантаженні – (4,1±0,4) бали. Середня тривалість оперативного втручання у ІІА підгрупі склала (87±7) хвилин, у підгрупі ІІВ – (112±15) хвилин. У хворих ІІА підгрупи жодного рецидиву впродовж 24 місяців виявлено не було, у ІІВ підгрупі рецидивна ПГ виникла у 4 пацієнтів (9,5%). Тривалість оперативного втручання у ІІІА групі склала (58±9) хвилин, у ІІІВ групі - (46±7) хвилин. При порівнянні частоти ускладнень в обох клінічних підгрупах встановлено, що лапароскопічний метод давав кращі результати. Кількість конверсій у ІІІА групі була достатньо високою (5 хворих або 29,7 % від чисельності). У цих випадках для встановлення сітчастого імплантату робили додатковий розріз переднім доступом, фактично виконуючи втручання за Ліхтенштейном. У ІІІА підгрупі вираженість болю у покої так й під час помірних фізичних навантажень була незначною і наприкінці спостереження у спокої не перевищувала (3,3±0,3) балів за ВАШ. У ІІІВ групі цей показник був значно більше – на рівні, та (4,0±0,2) балів (p<0,05). Виражених функціональних обмежень при виконанні звичної активності та явищ косметичного дискомфорту не було в жодній групі Найбільш інтенсивний біль за останній тиждень хворі ІІІА підгрупи оцінювали на рівні (6,4±0,5) балів, ІІІВ групи – (6,9±0,3) балів (p>0,05). Розроблений удосконалений метод лапароскопічної герніопластики при РПГ, дозволяє знизити частоту рецидивування, за рахунок вибору легких сіток армованих оксидом титану, розмірами не менше 12х15 см, та фіксації їх нижньо-медіального краю вузловими швами до пупартової звязки. При неможливості видалити попередньо встановлений алопротез нову сітку встановлюють поверх попередньої. Лапароскопічні втручання є методом вибору при РПГ, але потребують експертного рівня оператора. За потреби припустима конверсія у відкрите втручання за Ліхтенштейном. Розроблений алгоритм вибору методу оперативного лікування РПГ дозволив знизити кількість ускладнень у 3-3,5 разу.
Дата реєстрації
2023-09-25
Додано/оновлено в НРАТ
2023-09-25 / 2026-07-01
