Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0823U100943, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 18-10-2023 Статус Запланована Назва роботи Формування соціальної успішності молодших школярів у процесі навчання Здобувач Стрижак Алла Євгеніївна, Керівник Митник Олександр Якович Опонент Михальчук Наталія Олександрівна Опонент Старинська Олена Віталіївна Рецензент Вайнола Ренате Хейкіївна Рецензент Рашковська Ілона Владиславівна Опис Дисертацію присвячено теоретичному й емпіричному дослідженню проблеми формування соціальної успішності молодших школярів у навчанні. Важливість формування соціально успішної особистості зумовлюється потребами сучасного суспільства в умовах активізації глобалізаційних і трансформаційних суспільних процесів. Соціально успішна особистість здатна ефективно вирішувати нагальні соціальні проблеми, що забезпечується її освіченістю, сформованою системою особистих цінностей і моральних норм, адекватною самооцінкою й самоповагою, стійкими мотивами й прагненнями, вольовими якостями, соціальним і емоційним інтелектом. Водночас окреслене суттєво впливає на соціальну ситуацію розвитку здобувачів освіти. Найвиразніше соціальна успішність особистості розпочинає виявлятися в молодшому шкільному віці завдяки її участі в процесі навчання. Сформована соціальна успішність молодших школярів у процесі навчання сприятиме успішному вирішенню завдань НУШ, що передбачають формування наскрізних умінь, як підґрунтя всіх компетентностей особистості. Тому актуалізується проблема створення необхідних умов для формування соціальної успішності молодших школярів у навчанні. Мета дослідження: теоретично вивчити та емпірично дослідити соціальну успішність молодших школярів у процесі навчання; розробити психологічний супровід та апробувати програму формування соціальної успішності молодших школярів у процесі навчання. Об’єкт дослідження: соціальна успішність молодших школярів. Предмет дослідження: формування соціальної успішності молодших школярів у процесі навчання. Теоретико-методологічними основами дослідження, що обґрунтовувалися внаслідок реалізації першого етапу, є принципи системного, суб’єктного й діяльнісного підходів про діяльність особистості, прагнення й спрямованість, результат діяльності тощо; а також положення про успіх, соціальний успіх, успішність, соціальну успішність особистості. Комплексне емпіричне дослідження формування соціальної успішності молодших школярів у процесі навчання передбачало використання масиву надійних і валідних психодіагностичних методів та реалізовувалося впродовж другого й третього етапів. На другому етапі вивчалися рівні сформованості компонентів соціальної успішності молодших школярів у навчанні, зв’язки між ними й із наскрізними навчальними вміннями, а також досліджувалася групова взаємодія як предиктор соціальної успішності молодших школярів у навчанні. На третьому етапі обґрунтовувалася модель психологічного супроводу формування соціальної успішності молодших школярів у навчанні, розроблялася програма «Шлях до соціальної успішності», що апробовувалася в формувальному експерименті. На четвертому етапі проводилася обробка одержаних результатів. В емпіричному дослідженні взяли участь 318 молодших школярів (161 – у експериментальній і 157 – у контрольній групі). Внаслідок проведеного теоретичного аналізу, систематизації та узагальнення основних наукових підходів до вивчення проблеми формування соціальної успішності молодших школярів у процесі навчання, уточнено психологічну сутність і структуру понять «успіх», «соціальний успіх», «успішність особистості», «соціальна успішність особистості», «соціальна успішність молодших школярів у навчанні». Успіх особистості є інтегративним утворенням, яке містить мотив, зусилля, волю, здібності, визнання досягнень і засвідчується конкретним результатом діяльності. Соціальний успіх – це досягнення особистості в соціально значущій діяльності, що детерміновано її здібностями й зв’язками в соціумі. Успішність особистості – це складне інтегративне утворення, що складається з мотиваційного (мотивів, прагнень тощо), інструментального (здібностей, інтелекту, досвіду, самооцінки тощо), емоційно-поведінкового (цінностей, волі, соціального й емоційного інтелекту тощо) компонентів і їх складових, які стосуються різних сфер життя. Соціальна успішність особистості є інтегративним утворенням, яке містить когнітивні, емоційні й регулятивні здібності, що сприяють досягненню успіху в різних видах її діяльності завдяки ефективним взаємодіям із іншими людьми. Соціальну успішність особистості конструюють мотиваційний (мотивація досягнення успіху, потреби), інструментальний (адекватна самооцінка, освіченість) і емоційно-поведінковий (дотримання моральних норм і суспільних цінностей, воля, соціальний і емоційний інтелект) компоненти. Соціальна успішність молодших школярів у навчанні – це інтегративне утворення, що складається з мотиваційного (мотивації досягнення успіху в навчанні, потреби в пізнанні), інструментального (адекватної самооцінки, інтелектуальних умінь, дивергентного, поняттєвого мислення) й емоційноповедінкового (ціннісних орієнтацій, моральних норм, вольових якостей, емоційного і соціального інтелекту) компонентів, результатом формування, яких є здібності пізнавати, оцінювати й регулювати власну поведінку у взаємодіях зі значущими іншими (вчителями, однокласниками, ровесниками), що сприяє досягненню високих результатів у навчанні. Дата реєстрації 2023-10-19 Додано в НРАТ 2023-10-19 Закрити