Реєстраційний номер
0823U100962, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
26-10-2023
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Явище афламенкадо в аспекті взаємодії мистецьких практик
Здобувач
Мельник Вікторія Юріївна,
Керівник Анфілова Світлана Генадіївна
Опонент Жаркова Валерія Борисівна
Опонент Асталош Габріела Ласлівна
Рецензент Сердюк Олександр Віталійович
Рецензент Підпорінова Катерина Вікторівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського
Опис
Дослідження присвячене висвітленню особливого відгалуження музичної культури Іспанії, що склалося у процесі історичного розвитку культури андалузьких gitanos, яка відома сьогодні під назвою мистецтва фламенко. Феномен фламенко створює відкритий простір для наукових досліджень. Ця культура набула поширення і стала відома в усьому світі з середини ХІХ століття. Цей період, відомий як «золота доба фламенко» (1850-1910), характеризується появою специфічних вечірніх шоу фламенко, що поширилися не тільки в Іспанії, а й за її межами та створили умови для комерційного успіху цього мистецтва. Подальша його комерціалізація сприяла впровадженню нових форм функціонування давньої традиції. Пошук композиторських прийомів її відтворення (творчість композиторів періоду Ренасім’єнто), опанування сценічних та екранних медіа (поява ópera flamenсa, ballet flamenco, zarzuela, кінострічки К. Саури) суттєво вплинули на формування національної ідеї.
Фламенко як мистецтво, що має потужне коріння в минулому, але добре адаптується до сучасних реалій, сприймається як певна художня єдність, котра має своє характерне обличчя, яке добре впізнається у будь-яких форматах. Його, створене протягом століть, трикомпонентне (слово, музика, пластика) ядро, існує і дотепер. У даній роботі його пропонується називати «кодом фламенко» як сукупності музично-мовних, пластичних та виконавських канонів відтворення життєвого досвіду у художніх проявах. Цей «код фламенко» не тільки зберігає «сліди» минулого, він проявляє міцність фламенко у різноманітних міжкультурних, міжетнічних, міжмистецьких взаємодіях. Результати таких взаємодій свідчать про високий рівень адаптивності практики фламенко до будь-яких соціально-культурних умов, що реалізуються у багаторівневих процесах афламенкадо. Поняттям aflamencado (у перекладі – «той, що набуває характерних ознак фламенко») визначаються у даному дослідженні явища асиміляція практики фламенко в чужорідних середовищах, в тому числі регіональних і художніх тощо. У первинному значенні «афламенкадо» використовується виключно у сфері, що пов’язана з жанровими розвідками культури андалузьких циган – gitanas. Разом з тим, у ході історичного розвитку фламенко сформувалася певна низка схожих процесів, які розповсюдилися й на інші рівні функціонування складних міжмистецьких утворень. Цей ракус і покладений в основу проблемного ракурсу даної дисертаційної праці.
Метою дослідження є обґрунтування нового рівня концепції «афламенкадо» та виявлення на конкретних прикладах специфіки функціонування «коду фламенко» у різних міжмистецьких взаємодіях.
Об’єктом дослідження є музична традиція фламенко у міжмистецьких взаємодіях. Предметом – ідея «афламенкадо» та принципи її реалізації у художньому просторі XX–XXI століть.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що у дисертації вперше визначено «код фламенко» як стале явище трикомпонентне за своєю структурою (слово, музика, пластика); розглянуте явище «афламенкадо» як практика використання трикомпонентного «коду фламенко» у міжмистецьких взаємодіях; визначені основні принципи функціонування мистецтва gitanos в аспекті його сучасного оновлення, охарактеризовані у відповідному ракурсі конкретні зразки композиторської та виконавської творчості як самобутнього відтворення фольклорних ідіом; введені у науковий обіг аналітичні репрезентації музичних композицій А. Альби, Ф. Г. Лорки, Х. Парги, їх виконавських інтерпретацій; Уточнено і доповнено: сучасні теоретичні концепції історії фламенко, шляхи академізації та гібридизації цієї фольклорної практики; методи аналізу явищ міжмистецьких взаємодій, у тому числі аудіовізуальних рішень та їх втілення у художніх структурах інтермедіальних текстів; – роль комерційного чинника у розвитку фольклорної традиції в сучасних мистецьких реаліях; значення творчого внеску Ф. Г. Лорки у формування «flamenco nuevo».
У Розділі 1 – «ФЛАМЕНКО ТА МУЗИЧНА ПРАКТИКА «AFLAMENCADO» ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВОГО ВИСВІТЛЕННЯ» – зібрані існуючі визначення фламенко, окреслено їх розбіжності та специфіка загального розуміння цього явища (1.1.), в тому числі крізь дослідження етнічно-конфесійних вимірів, дискусійність яких повязана з мультикультурністю півдня Іспанії, регіону Андалусії, де відбувалася перша хвиля крос-культурних гібридизацій, що також становлять одну з сутностей цього явища, базовим етносом якої є gitanas (1.2.). Окрім того, досліджено декілька підходів до проблеми історичної періодизації фламенко. Вдалося виділити кілька хронологічних форматів цього ракурсу: періодизація суто мистецького шляху фламенко та вивчення його шляху від перших аутентичних проявів до мистецьких експериментів.
Дата реєстрації
2023-10-23
Додано/оновлено в НРАТ
2023-10-23 / 2026-10-08
