Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0823U100977, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 19-10-2023 Статус Захищена Назва роботи Правове регулювання збору за місця для паркування транспортних засобів Здобувач Карпушин Григорій Леонідович, Керівник Криницький Ігор Євгенович Опонент Касьяненко Любов Михайлівна Опонент Оніщик Юрій Віталійович Рецензент Бригінець Олександр Олексійович Рецензент Сторожук Ірина Петрівна Опис Дисертація є першим комплексним науковим дослідженням, присвяченим податково-правовому регулюванню збору за місця для паркування транспортних засобів, його еволюціонуванню та перспективам удосконалення. Актуальність теми дослідження обумовлена намаганням нашої держави досягнути конструктивних результатів децентралізаційної реформи, наблизитися у цьому аспекті до напрацьованих в Європейському Союзі стандартів. Збільшення податкових надходжень до місцевих бюджетів, використання для цього потенціалу паркувального оподаткування слугуватиме дієвим фіскальним важелем у побудові міцного фінансового фундаменту територіальних громад. Задля досягнення окресленого результату необхідно посилити науковий супровід справляння збору за місця для паркування транспортних засобів, розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України. У результаті проведеного дослідження, критичного аналізу досягнень вітчизняної за зарубіжної науки, вітчизняного законодавства, права європейських та пострадянських держав щодо справляння паркувальних податкових платежів, вирішено наукове завдання, що полягає у вдосконаленні теоретичних засад та практики податково-правового регулювання збору за місця для паркування транспортних засобів. Ретроспективне дослідження вітчизняного податкового законодавства дозволило виокремити залежно від ключового для нього нормативно-правового акта кілька умовних хронологічних (фізично-календарних) періодів/етапів модернізації податкового законодавства, дотичного до паркування і стоянки транспортних засобів: перший період (1991 рік – 5 червня 1993 року). Його особливою рисою є відсутність законодавчого регулювання оподаткування паркування і стоянки транспорту на загальнодержавному рівні, на місцевому рівні втручання влади у ці відносини переважно мало довільний характер; другий період (5 червня 1993 року – 2 грудня 2010 року). Домінантний акт цього періоду – Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори». Модернізація законодавчої регламентації справляння вітчизняного паркувального податкового платежу в межах цього періоду здійснювалася у два етапи: 1) від 5 червня 1993 року до 11 липня 1995 року; 2) від 11 липня 1995 року до 2 грудня 2010 року. Такий поділ виправданий корекцією, що відбулася у 1995 році і стосувалася принципової відмови нормотворця при визначенні граничної ставки збору від прив’язки до мінімальної заробітної плати на користь неоподаткованого мінімуму доходів громадян; третій період (2 грудня 2010 року – дотепер). Його початок пов’язаний з прийняттям ключового законодавчого акта сьогодення – Податкового кодексу України. Запропоновано виділити три етапи третього періоду: 1) від 2 грудня 2010 року до 28 грудня 2014 року; 2) від 28 грудня 2014 року до 24 грудня 2015 року; 3) від 24 грудня 2015 року дотепер. Специфіка зазначених етапів полягає, зокрема, у зміні назви і структури профільного розділу (розділ XII) ПК України, введенні нової спеціалізованої статті (статті 268¹ замість статті 266), яка перебрала на себе законодавче регулювання аналізованого податкового платежу, наданні повноважень у контексті визначення платників збору та його об’єкту радам об’єднаних територіальних громад. Пропонується використання тріади альтернативних критеріїв хронологічної періодизації генезису податкового законодавства України, дотичного до паркування і стоянки транспортних засобів: а) дата прийняття компетентним органом основного нормативно-правового акта (обрано як основна підстава темпорального поділу); б) варіант текстуального визначення предметів паркування, що використовується в законодавчих актах (вітчизняний нормотворець у цьому контексті застосовує як тотожні різні за змістом категорії: автомобіль, автотранспорт, транспортний засіб); в) дата набуття чинності законодавчих актів відповідного тематичного забарвлення. Використання такого критерію має як позитивні (дозволяє відстежувати хронологічні періоди безпосередньої дії конкретного нормативно-правового акта), так і негативні (нормативно-правовий акт може набувати чинності тільки у певній частині, поетапно тощо) моменти. Аргументовано, що збір за місця для паркування транспортних засобів за своїм характером є умовно-обов’язковим, нецільовим, безоплатним, безумовним, безповоротним грошовим платежем до відповідного місцевого бюджету, що справляється згідно з Податковим кодексом України. Такі властивості вітчизняного паркувального обов’язкового платежу дозволяють віднести його до податків. Мотивовано, що правову природу паркувального податкового платежу, який наразі справляється в Україні, доцільно розкривати через його характеристику як місцевого, реального (майнового), прямого податку з суб’єктів господарювання, що організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування та стоянки транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках. Дата реєстрації 2023-10-23 Додано в НРАТ 2023-10-23 Закрити