Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0823U100981, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Фізіолого-біохімічні адаптації сонячного окуня Lepomis gibbosus (Linnaeus, 1758) до екологічних чинників басейну Запорізького (Дніпровського) водосховища

Здобувач

Нестеренко Олег Станіславович, Доктор філософії

Керівник Маренков Олег Миколайович
Опонент Куцоконь Юлія Костянтинівна
Опонент Бузевич Ігор Юрійович
Рецензент Гассо Віктор Якович
Рецензент Єрмоленко Сергій Вадимович

На здобуття

Доктор філософії, 091, Біологія та біохімія

Дата захисту

27-06-2023

Опис

Поява нових видів іхтіофауни у Запорізькому (Дніпровському) водосховищі створює потребу до вивчення їх біології та екології. У першу чергу, актуальність досліджень інвазійних видів риб підкріплюється непередбачуваними шляхами їх акліматизації, адаптації до гідроекологічних, гідрологічних, кліматичних умов нового для них середовища, що може проявлятись у сплесках чисельності та біомаси, витісненні аборигенних видів риб чи впливу на динамічні показники популяцій останніх. Подібні трансформації у іхтіоценозі можуть стати причиною зменшення біорізноманіття та біопродуктивності водойм. Сонячний окунь Lepomis gibbosus (Linnaeus, 1758) – вид-вселенець Запорізького (Дніпровського) водосховища, що у останні десятиліття стрімко нарощує свою чисельність. Незважаючи на значну кількість робіт, щодо вивчення адаптацій у риб залишається неповністю вивченим вплив екологічних та антропогенних чинників на структуру популяції, особливо видів риб у нових для них умовах існування. Тому метою наших досліджень було вивчити адаптаційні можливості сонячного окуня в умовах Запорізького (Дніпровського) водосховища. Для досягнення мети були проведені дослідження основних біолого-екологічних показників риб в умовах водосховища, оцінено адаптаційний потенціал виду за показниками чисельності та біомаси, вивчено особливості живлення сонячного окуня, досліджено морфометричні параметри крові та визначено гематологічні показники, вивчено особливості гаметогенезу та резорбції, проведено дослідження накопичення та розподілу радіонуклідів і важких металів у тканинах і органах сонячного окуня а також досліджено адаптаційні можливості виду за біохімічними маркерами стресу. Дослідження виконані у відповідності до норм біоетики (правил «Про гуманне ставлення до лабораторних тварин», «Загальних принципів експериментів на тваринах», «Положення про використання тварин у біомедичних експериментах»). У ході наукової роботи ми користувалися загальноприйнятими методами гідробіологічних, іхтіологічних, гістологічних, цитологічних, біохімічних, гідрохімічних досліджень. Для розрахунків та порівняння даних були використані статистичні методи. Морфометричні дослідження показали достовірні відмінності між самцями та самками віком 1+ за показником довжини основи анального плавця. Однак у одній науковій літературі відмічають, що у сонячного окуня немає статевого диморфізму за морфометричними показниками, у іншій науковій літературі ж навпаки вказують на наявність статевого диморфізму за кількома параметрами у статевозрілих особин віком 2+. Наші дослідження не виявили відмінностей у морфометричних показниках триліток, що вказує на відсутність явно вираженого статевого диморфізму. Крім того показники, що характеризують співвідношення частин тіла можуть бути специфічними для різних водойм, оскільки являються пластичними. Тому можна вважати такі особливості морфометричних параметрів сонячного окуня характерними саме для Самарської затоки Запорізького (Дніпровського) водосховища. У віковій структурі популяції нараховується 5 вікових класів самців та 4 вікових класів самок. Наявність старших вікових груп вказує на те, що кількість вікових класів росте – це сигналізує про збільшення чисельності та біомаси сонячного окуня у басейні Запорізького (Дніпровського) водосховища. Крім того, на це впливає також і недостатнє промислове освоєння виду у якості рибної продукції. Виявлено тенденцію до збільшення чисельності та біомаси сонячного окуня у Запорізькому (Дніпровському) водосховищі та у Самарській затоці у період з 2012–2013 років по 2017–2018 роки. Тоді ж встановлено, що 2017–2018 рр. дані показники почали зменшуватись, на що імовірно могли вплинути надані нами практичні рекомендацій, щодо нелімітованого вилучення сонячного окуня промисловими рибалками з 2017 року. Також виявлено, що сонячний окунь став об’єктом живлення річкового окуня Perca fluviatilis (Linnaeus, 1758), що також могло позитивно вплинути на зменшення чисельності досліджуваного виду. Однак вже у 2021 році нами відмічено незначне підвищення чисельності та біомаси сонячного окуня у досліджуваних водоймах, що можна пояснити адаптацією до антропогенно навантажених ділянок водосховища та підвищення пристосованості до вибору місць нагулу та нересту риб. Дослідження живлення уперше показали, що двомісячні особини сонячного окуня в умовах Запорізького (Дніпровського) водосховища живляться виключно фітопланктоном, а дорослі особини, як зазначається і у науковій літературі, – всеїдні, чим становлять загрозу для біоценозів, оскільки вони є харчовими конкурентами аборигенних видів риб і можуть поїдати їх ікру. Також було проведено дослідження нормальної гістології та встановлені морфометричні показники тканин кишечника сонячного окуня в умовах Запорізького (Дніпровського) водосховища, що можуть бути використані у модельних експериментах із впливом різноманітних речовин, чи у порівнянні з показниками сонячних окунів з інших водойм.