Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0823U101197, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 23-12-2023 Статус Захищена Назва роботи Маскарон в архітектурі Львова ХІХ — першої чверті ХХ ст.: типологія, символіка, стилістичні особливості Здобувач Кукіль Лідія Любомирівна, Керівник Лупій Світлана Петрівна Опонент Лінда Світлана Миколаївна Опонент Івашко Юлія Вадимівна Рецензент Бірюльов Юрій Олександрович Рецензент Якимова Олена Олександрівна Опис Львівські маскарони ХІХ ⎯ першої чверті ХХ ст. становлять вагоме культурне надбання для архітектурного мистецтва Львова, адже вони є одним з аспектів репрезентації архітектурного образу міста, його архітектурних стилів. Ці рельєфні лики не лише збагачують декоративне оформлення фасадів львівської архітектури, а й містять важливе інформаційне навантаження та символіку. Дисертація присвячена комплексному дослідженню маскаронів як одного з видів львівської архітектурно-декоративної пластики ХІХ — першої чверті ХХ ст. У роботі окреслено передумови та закономірності розвитку цього виду скульптурного декору в архітектурі Львова досліджуваного періоду. Проведено класифікацію маскаронів, виділено основні типологічні групи образів, що характерні для архітектури Львова ХІХ — першої чверті ХХ ст. З’ясовано роль маскаронів у символічному та інформаційному навантаженні фасадів споруд різного призначення. Аналіз основних типологічних груп маскаронів проведено з урахуванням авторства, стилістики та пластичних особливостей конкретного об’єкта дослідження. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше у сучасному українському мистецтвознавстві маскарони проаналізовано як систему. Виявлені механізми та тенденції розвитку цього виду пластичного мистецтва, обумовлені фактори, що вплинули на їх трансформацію в часі відповідно до змін стилів у архітектурі Львова. Визначені та проаналізовані типологічні групи львівських маскаронів ХІХ ― першої чверті XX ст. Результати дослідження значно доповнюють відомості про львівську декоративну пластику досліджуваного періоду. Аналіз архітектурних об’єктів з огляду на розшифрування символіки маскаронів може бути включений в проєктні дослідження при реконструкції та реставрації об’єктів архітектурної спадщини. Розроблена в дисертації типологія у комплексі з результатами дослідження створюють універсальну базу для вивчення маскаронів на фасадах міської забудови і можуть бути вихідним пунктом для проведення подальших досліджень цього виду архітектурно-декоративної пластики в містах України та основою для їх координації. Проведений у процесі роботи ґрунтовний аналіз наукової літератури та джерел довів, що обрана тема не досліджувалась комплексно, а обмежувалась лише згадками окремих пам’яток. В українському мистецтвознавстві відсутні дослідження, присвячені маскарону як окремій складовій архітектурно-декоративної пластики Львова досліджуваного періоду. Це підкреслює актуальність і зумовлює необхідність ґрунтовного дослідження львівських маскаронів ХІХ — першої чверті ХХ ст., їх типології, пластичного та стилістичного вирішення, символічного навантаження. Важливою складовою джерельної бази наукової роботи стали фотоматеріали комплексних натурних обстежень, здійснених дисертанткою впродовж 2014–2019 рр. Проаналізовано понад п’ятсот об’єктів дослідження, що стали основою для структурування львівських маскаронів, сформовано типологію маскаронів. Як показало дослідження, маскарони потребують реставрації, бо поступово зникають, залишаючи по собі зруйновані часом фрагменти фасадів, що зумовлює актуальність вивчення цих елементів декоративного оздоблення та гостру необхідність їх збереження. Оскільки маскарони виконують роль не лише декоративного, а й символічного акценту на фасаді споруди, їх зазвичай кріпили на видному місці. Проведене дослідження засвідчило, що маскарон може вказати на соціальний статус власника дому, його естетичні пріоритети, призначення споруди, нагадати про конкретну особистість або розповісти про особливості історичної епохи, країну й саме місто Львів. Інформаційне навантаження маскаронів часто пов’язане з образами-символами, які здавна закріпились у свідомості людей. Завдяки характерним ознакам і атрибутам маскаронів, цей елемент архітектурно-декоративної пластики зазвичай легко впізнаваний. Надання екстер’єру архітектурного об’єкту символічного, інформаційного значення сприяло «закріпленню» конкретних художніх образів масок за різними функціями споруд. В архітектурі Львова від стилістики ренесансу до ар деко маскарони змінювались, еволюціонували, архітектори застосовували їх на різних етапах розвитку архітектури міста. Їхнє художньо-пластичне вирішення узгоджувалося з естетичними смаками відповідної епохи та стильовими напрямками в архітектурі. У дослідженні простежено, що вперше маскарони з’явились у архітектурі ренесансного Львова, у кінці XVI ⎯ на початку XVII ст. З приходом в архітектуру міста стилістики класицизму доволі обмежений спектр масок ренесансу та бароко урізноманітнюється масками богів античної міфології, образи яких виявилися універсальними для образотворчого мистецтва європейських країн Нового часу та архітектурного декору Львова. Дата реєстрації 2023-11-08 Додано в НРАТ 2023-11-08 Закрити