Реєстраційний номер
0823U101285, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
30-11-2023
Статус
Захищена
Назва роботи
Прогностичне значення ендотеліального моноцитактивуючого пептиду – ІІ та асиметричного диметиларгініну щодо перебігу гострого інфаркту міокарда у хворих з супутнім цукровим діабетом 2 типу
Здобувач
Фельдман Діана Аркадіївна,
Керівник Риндіна Наталія Геннадіївна
Опонент Вакалюк Ігор Петрович
Опонент Петюніна Ольга Вячеславівна
Рецензент Бабаджан Володимир Данилович
Рецензент Кравчун Нонна Олександрівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний медичний університет
Опис
На сьогодні гострий інфаркт міокарда (ГІМ) займає особливе місце в структурі захворюваності на ішемічну хворобу серця.Одним із вирішальних чинників, що обумовлює перебіг ГІМ, є наявність чи відсутність супутньої патології. Наявність цукрового діабету (ЦД) 2 типу має вагомий негативний вплив на ГІМ.
Ендотеліальний моноцитактивуючий пептид-ІІ (ЕМАР-ІІ) – це багатофункціональний пептид, який активує низку прозапальних цитокінів. Асиметрічний диметиларгінін (ADMA) є ендогенним інгібітором синтази оксиду азоту, який представляє собою продукт деградації L-аргініну. У дослідження було залучено 120 хворих на ГІМ, яких було розподілено на 2 групи: основна група (n=70) – хворі на ГІМ з супутнім ЦД 2 типу та порівняльна (n=50) – хворі на ізольований ГІМ. До складу контрольної групи ввійшли 20 умовно здорових осіб. Рівень ЕМАР-ІІ та ADMA визначали методом імуноферментного аналізу.
У ході дисертаційної роботи при первинному обстеженні (на 1-шу добу ГІМ) було виявлено достовірне підвищення рівня ЕМАР-ІІ у хворих на ГІМ з супутнім ЦД 2 типу (4,54±0,33 нг/мл) в порівнянні з хворими на ізольований ГІМ (2,74±0,21 нг/мл), групою контролю (1,1±0,037 нг/
мл) (р<0,001) та ADMA у пацієнтів 1-ої групи (1,57±0,11 мкмоль/л) в порівнянні з 2-ою (0,61±0,06 мкмоль/л) та контрольною (0,17±0,023 мкмоль/мл) групами (р<0,00001; р<0,001 відповідно).
У ході проведеного кореляційного аналізу між рівнями EMAP-II та ADMA у хворих за наявності порушення вуглеводного обміну та без нього були виявлені прямі сильні кореляційні зв’язки (r=0,787; r=0,775 відповідно, p˂0,05).
Слід зазначити, що при повторному обстеженні зберігається тенденція достовірно вищих середніх рівнів EMAP-II та ADMA у хворих з ЦД 2 типу в порівнянні з хворими на ізольований ГІМ (3,6±0,11 нг/мл, 2,28±0,05 нг/мл та 0,96±0,05 мкмоль/мл, 0,44±0,04 мкмоль/мл відповідно, р<0,00001), що підтверджує патогенетичні особливості наявної дисфункції ендотелію при порушенні вуглеводного обміну.
Виявлено, що у хворих, яким було проведено ПКВ, середні рівні EMAP-II та ADMA були достовірно нижчими, ніж після стандартної терапії антикоагулянтами з антитромбоцитарною терапією у хворих з супутнім ЦД 2 типу та без нього (3,5±0,04 нг/мл; 3,71±0,03 нг/мл, р<0,05 та 2,24±0,01 мкмоль/мл; 2,33±0,04 мкмоль/мл, р<0,001 відповідно).
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи розширила значення ролі маркерів ендотеліальної дисфункції в перебігу ГІМ з супутнім ЦД 2 типу.
Практичне значення одержаних результатів упроваджено в практику прогнозування ускладненого перебігу госпітального періоду ГІМ за наявності у хворих ЦД 2 типу.
Доцільним є встановлення змін рівнів ЕМАР-ІІ та ADMA з метою удосконалення діагностики та прогнозу розвитку фатальних та нефатальних ускладнень ГІМ у хворих із супутнім ЦД 2 типу.
Використання закладами охорони здоров’я в складі моделі концентрації ЕМАР-ІІ та ADMA крові з урахуванням тактики лікування хворого сприяло оптимізації прогнозу розвитку ускладненого перебігу коморбідної патології у вигляді ГІМ та ЦД 2-го типу.
Дата реєстрації
2023-11-14
Додано/оновлено в НРАТ
2023-11-14 / 2026-07-01
