Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0823U101517, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 28-12-2023 Статус Захищена Назва роботи Трансфузійна корекція ендотеліальної дисфункції та розвитку запальної реакції при хірургічному лікуванні опікових ран Здобувач Линник Олександра Миколаївна, Керівник Козинець Георгій Павлович Опонент Кравцов Олексій Віталійович Опонент Запорожан Степан Йосипович Опонент Петренко Олег Миколайович Рецензент Войтів Ярослав Юрійович Опис У дисертації наведено теоретичне обґрунтування та вирішення актуального завдання, яке полягає у підвищенні ефективності лікування пацієнтів з опіками шляхом розробки та впровадження схем трансфузійної корекції ендотеліальної дисфункції та показників запалення при хірургічному лікуванні опікових ран. В дослідження включені результати обстеження і лікування 71 пацієнта з опіковими ураженнями площею від 10 до 60% поверхні тіла, віком від 24 до 65 років. Всі пацієнти були розподілені на дві групи – основну та групу порівняння. Основна група включала 49 пацієнтів з термічними опіками загальною площею від 10 до 60%, яким на додаток до стандартної схеми трансфузійної терапії та хірургічного лікування застосовувались препарати ендотеліотропної, антипротеолітичної та антиоксидантної дії. В залежності від використовуваного додаткового препарату в схемах трансфузійної терапії пацієнти основної групи розподілені на три підгрупи. Підгрупа 1 включала 23 пацієнта, яким в схемі трансфузійної терапії при хірургічному лікуванні застосовувався препарат ендотеліотропної дії – левокарнітин та аргініну гідрохлорид, підгрупа 2 – 12 пацієнтів, яким застосовувався препарат інгібітора протеїназ – улінастатин та підгрупа 3 – 14 пацієнтів, яким застосовувався препарат антиоксидантної дії – етилметилгідроксипіридину сукцинат. Група порівняння включала 22 пацієнта з термічними опіками загальною площею понад 10% поверхні тіла, яким проводилась стандартна загальноприйнята схема трансфузійної терапії та хірургічного лікування без додаткових препаратів. 3 Результати застосування препаратів ендотеліотропної, антипротеолітичної та антиоксидантної дії досліджували та аналізували за динамікою змін як в периферичній крові, так і в капілярній крові зони термічного ураження, показників ендотеліальної дисфункції, показників про- та протизапальних цитокінів, показників протеолітичної активності та даних фагоцитарної активності клітин в пацієнтів кожної підгрупи основної групи та в пацієнтів групи порівняння. Морфологічне та імуногістохімічне підтвердження проводилось за показниками маркерів активації ангіогенезу, епідермізації та епітелізації. Критеріями клінічної успішності хірургічного лікування вважались: зменшення площ висічень та площ закриття ран, терміни проведення першої аутодермопластики, терміни повного остаточного закриття ранових поверхонь, кількість хірургічних втручань, частота виникнення інфекційно-запальних ускладнень, терміни перебування пацієнта в стаціонарі. Встановлено, що на 2-3-тю добу після опікової травми в пацієнтів відбувалось підвищення рівнів маркерів ендотеліальної дисфункції: ендотеліну-1 (ЕТ-1) та гомоцистеїну в капілярній крові рани та в периферичній крові, причому рівні ЕТ-1 в крові опікової рани перевищували рівні ЕТ-1 у периферичній крові, що свідчило про переважання локальної вазоконстрикції в зоні опікового ураження, суттєво впливало на розвиток ранового процесу та строки проведення хірургічного лікування. При вивченні динаміки змін показників оксиду азоту (NO) в капілярній крові опікової рани встановлено, що в обох групах на 2-3-тю добу після опіку показники кінцевих метаболітів NO перевищували референтні показники, але на 7- 8-му добу в капілярній крові рани в пацієнтів групи порівняння рівень NO становив 3,48±0,2 мкмоль/л, що було значно нижче як вихідних (8,68±0,08 мкмоль/л), так і референтних показників (4,69±0,42 мкмоль/л) (p<0,05), що свідчило про зниження біодоступності NO, його інактивацію активними формами кисню, недостатність субстрату для ендотеліальної NO-синтази (eNOS), що призводило до поглиблення розвитку ендотеліальної дисфункції та переважання вазоспазму в ділянці опікової рани. 4 Визначено, що застосування розроблених схем трансфузійної терапії в ранньому періоді опікової хвороби сприяло достовірному зменшенню показників вазоконстрикторного фактору ЕТ-1 в крові, достовірному зниженню рівнів гомоцистеїну, особливо в капілярній крові опікової рани, що свідчило про зменшення цитотоксичного впливу на ендотелій. Застосування запропонованої трансфузійної терапії дозволило підтримати рівні NO на 7-8му добу на рівні вдвічі більшому за показник групи порівняння як за рахунок надання субстрату NO, так і через використання S-нітрозотіолів для синтезу NO. Дата реєстрації 2023-11-28 Додано в НРАТ 2025-08-04 Закрити