Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0823U101605, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 12-12-2023 Статус Запланована Назва роботи Оптимізація діагностики та хірургічного лікування нориць прямої кишки Здобувач Фірсик Тетяна Миколаївна, Керівник Криворучко Ігор Андрійович Опонент Захараш Юрій Михайлович Опонент Чобей Степан Михайлович Рецензент Губіна-Вакулік Галина Іванівна Рецензент Шевченко Ростислав Станіславович Опис Дисертаційна робота присвячена актуальній проблемі підвищення ефективності лікування нориць прямої кишки шляхом удосконалення передопераційної діагностики, розробки та впровадження мінімально інвазивних методів хірургічного лікування. Мета дослідження – покращити результати хірургічного лікування нориць прямої кишки шляхом удосконалення методів хірургічної корекції. В ході дослідження сформульовані основні переваги та недоліки існуючих методів хірургічного лікування нориць прямої кишки. Визначено, що удосконалення алгоритму діагностики складних форм нориць прямої кишки на доопераційному етапі, використання електросфінктероміографії, комбінованого ультразвукового дослідження перианальної ділянки з використанням трансректального дослідження, МРТ забезпечує високу інформативність, дозволяє оцінити ефективність запропонованих методів хірургічного лікування. У ході дослідження встановлено характер і вираженість морфологічних змін у тканинах стінки прямої кишки, їх характерні ознаки, деякі патогенетичні механізми та роль IL-6, TNFα, колагену I і III типів у виникненні нориць прямої кишки. Вперше розроблено та обґрунтовано сфінктерозберігаючі методи хірургічного лікування: модифікована методика перев'язки норицевих ходів та видалення норицевих ходів методом біозварювання. Дослідження виконано на базі хірургічного відділення Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» в період з 2018 до 2022 роки. Загалом до дослідження було залучено 95 пацієнтів з різними типами нориць прямої кишки (низькі та високі транссфінктерні, екстрасфінктерні), які раніше не були оперовані з приводу даної патології та не мали травм або операцій на прямій кишці. Всі пацієнти були розділені на три групи: до складу І групи клінічних спостережень був включений 31 пацієнт, лікування яких проводилось за стандартними методиками (фістулектомія зі сфінктеропластикою та висічення нориці лігатурним методом); до ІІ групи клінічних спостережень увійшло 33 пацієнта, для хірургічного лікування яких застосовували розроблену модифіковано техніку LIFT; до ІІІ групи клінічних спостережень був внесений 31 пацієнт, яким виконували висічення нориць з використанням методу біозварювання. Результати хірургічного лікування пацієнтів І клінічної групи спостережень свідчать про те, що у 4 пацієнтів (12,9%) відмічено післяопераційні ускладнень у вигляді серозного запалення та нагноєння післяопераційної рани, ще у 2 пацієнтів (6,5%) зафіксовано явища анальної інконтиненції, рецидив захворювання відмічено у 5 пацієнтів (16,1%). Загальний показник успішності оперативного втручання склав 77,4%. Результати хірургічного лікування ІІ групи клінічних спостережень демонструють кращі показники у порівнянні з контрольною групою: післяопераційні ускладнення з боку рани відмічено у 4 пацієнтів (12,1%), які успішно вдалось ліквідувати за рахунок консервативної терапії. Явища анальної інконтиненції було зафіксовано у 1 пацієнта (3,1%), а рецидив захворювання відмічено у 3 пацієнтів (9,1%). Загальний показник успішного лікування склав 87,8%. Найбільш ефективними визнано результати хірургічного лікування пацієнтів ІІІ клінічної групи спостережень. Післяопераційні ускладнення були відмічені у 3 пацієнтів (9,7%), які вдалось усунути, явищ анальної інконтиненції зафіксовано не було, а рецидив захворювання було відмічено лише у 2 пацієнтів (6,5%). Загальний показник успішного лікування склав 93,5%. Визначення показника середнього терміну перебування хворих на стаціонарному лікуванні дало змогу підтвердити ефективність запропонованих методик, так як у порівнянні з І групою (показник якої склав 14,1±2,2 ліжко-днів) у ІІ та ІІІ групі клінічних спостережень склав відповідно 11,8±1,7 та 7,9±0,9 ліжко-днів. За рахунок використання розроблених нами сфінктерозберігаючих методик вдалося значно зменшити тривалість операції та вираженість больового синдрому. Дата реєстрації 2023-12-05 Додано в НРАТ 2023-12-05 Закрити