Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0823U101806, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 25-12-2023 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Українська національна ідея як підґрунтя суспільного розвитку: соціально-філософський аспект Здобувач Гранатирко Богдан Віталійович, Керівник Даценко Вікторія Станіславівна Опонент Борінштейн Євген Руславович Опонент Додонов Роман Олександрович Рецензент Астапова-Вязьміна Олена Ігорівна Рецензент Богданов Володимир Семенович Опис Дисертаційне дослідження присвячене концептуалізації співвіднесення української національної ідеї та проблематики національної ідентичності у контексті магістральних векторів суспільного розвитку. У дисертації розглядаються теоретико-методологічні, концептуальні, аксіологічні, інформаціологічні та гносеологічні виміри впливу української національної ідеї та національної ідентичності на суспільний розвиток. Особлива увага приділяється всебічному окресленню проблемного поля філософеми української національної ідеї як запоруки суспільного розвитку в контексті філософеми націоналізму, її укоріненості у філософському модусі рецепції та осмислення реальності в західній традиції, а також зв’язку національної ідеї з концептуалізацією понять нації та націоналізму. Використовуючи цивілізаційний, культурологічний, аксіологічний, синергетичний підходи, теоретичні методи історико-культурного, компаративного аналізу, феноменологічний, герменевтичний та інші методи, аналізується структура філософеми української національної ідеї, яка є динамічним історико-культурним явищем, процесуальність якого експлікується в дискурсі соціальної інформації, громадській опінії, та її основні функції. Окреслено діалектичний характер філософеми національної ідеї, що розкривається у її здатності до трансформацій за умови збереження смислового ядра. Національна ідея розглянута як складний смисловий комплекс уявлень і смислів, який з необхідністю інтегрований у мовну та комунікативну свідомість індивіда й нації і охоплює проблематику історико-культурного, медіадискурсивного, соціального, політичного, економічного буття політичної нації, суспільства та держави. Проведене дослідження показує зв’язок філософеми національної ідеї та понять націоналізму й національної ідентичності, що набуває найбільшої релевантності під кутом зору філософської антропології, оптика якої конкретизується в герменевтичних, феноменологічних, соціологічних і політологічних візіях дискурсу національної ідеї. Національна ідея під таким кутом розгляду концептуально оформлює й окреслює доктринальний зміст націоналізму і як світоглядного принципу, і як політичної стратегії, і як соціального проекту, що дає можливість зробити висновок про визначальне філософське значення змісту національної ідеї для конкретних форм реалізації та побутування доктрини націоналізму. Процеси державотворення та розвитку громадянського суспільства тісно пов’язані зі становленням і побутуванням у масовій свідомості та колективній уяві дискурсу національної ідеї, особливо в часі постання конкузіональних воєн, технологій постправди, боротьби символічних наративів і медіафілософії. В досліджені аналізується зв’язок національної ідеї зі сферами міфології, колективної уяви та ідеології, причому наголошується, що їх кореляція насамперед залежить від обраного основного критерію визначення національної ідеї, що оприявнює вихідні настанови дослідження та дослідника. Концептуальні, дескриптивні й остенсивні підходи до національної ідеї, за всіх своїх відмінностей, апелюють до символічного й наративного потенціалу мови і мовлення, таким чином витворюючи дискурс національної ідеї в численних варіантах. Слід зазначити, що цей дискурс не обмежується виключно науковим стилем і вимогами поняттєвого апарату і термінології, в ньому можуть бути застосовані метафоричні механізми мови і розуміння. Уперше окреслено діалектичний характер філософеми національної ідеї, що розкривається у її здатності до трансформацій за умови збереження смислового ядра. Автор засвідчує, що для індивідуальної та колективної свідомості властивий значний смислогенеративний потенціал і функціонал філософеми національної ідеї та її дискурсу. Моноаспектні визначення та тенденційні тлумачення національної ідеї визночено як такі, що ускладнюють її розгляд саме як ідеї філософської. Визначаєтьcя спроможність національної ідеї щодо нівелювання рекурсивності й ескапізму соціального міфу, акцентовану імперативність і арефлексивність ідеології, а також структурування змісту колективної уяви шляхом організації соціальних уявлень, прагнень і мрій у єдину візію та проєкт майбутнього. У цьому сенсі національна ідея, синтезуючи минуле, сучасне та майбутнє, монолітизує колективну уяву та консолідує суспільство. Системотворчий потенціал національної ідеї розкривається завдяки аналітично-дискурсивному підходу до неї і бере до уваги вербальні й символічні форми творення, фіксації та побутування смислів у межах як побутових мовленнєвий практик так і в писемній культурі та комунікаційних структурах медіапростору. Національна ідея є практикою коммеморації, фіксує зміст колективної пам’яті, обумовлює візію належного на загальнофілософському та соціальному рівнях. Суспільна ідеологія та національна ідентичність розглядаються в роботі як аспекти маніфестації національної ідеї, оскільки вони зворотно детерміновані формами її експлікації в індивідуальній і колективній уяві та свідомості. Дата реєстрації 2023-12-14 Додано в НРАТ 2023-12-14 Закрити