Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0823U101841, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Розвиток дозвіллєвої діяльності дітей з особливими освітніми потребами в закладах позашкільної освіти України (кінець ХХ – перша чверть ХХІ століття)

Здобувач

Кобобел Алла Єгенівна,

Керівник Ільченко Олена Юріївна
Опонент Боярська-Хоменко Анна Володимирівна
Опонент Примакова Віталія Володимирівна
Рецензент Петренко Леся Миколаївна
Рецензент Цина Валентина Іванівна

На здобуття

Доктор філософії, 011, Освітні, педагогічні науки

Дата захисту

24-01-2024

Опис

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 011 Освітні, педагогічні науки, галузі знань 01 Освіта/Педагогіка. ‒ Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, Міністерство освіти і науки України, Полтава, 2023. У дисертації обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету та головні завдання, розкрито об’єкт, предмет та методи дослідження, схарактеризовано хронологічні межі наукової роботи, висвітлено зв’язок дисертації з науковими планами та програмами, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, представлено джерельну базу, відображено форми апробації та упровадження результатів дослідження в практику. У дисертації обґрунтовано організаційні аспекти дозвіллєвої діяльності дітей з особливими освітніми потребами в закладах позашкільної освіти України кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття. Встановлено, що проблема дозвілля та дозвіллєвої діяльності має міждисциплінарний характер. Запропонована класифікація визначення поняття діти з особливими освітніми потребами, що передбачає їх диференціацію на три групи. Дано визначення поняттю дозвіллєва діяльність дітей з особливими освітніми потребами та визначення поняттю інклюзивна позашкільна освіта. Виділено передумови та чинники, що сприяли розвитку дозвіллєвої діяльності дітей з особливими освітніми потребами в закладах позашкільної освіти. Для виділення етапів історичного процесу розвитку дозвіллєвої діяльності дітей з особливими освітніми потребами в закладах позашкільної освіти сформульовано критерії: 1) соціально-політичні обставини в країні, що вплинули на формування державної освітньої політики щодо інклюзивного навчання дітей; 2) нормативно-правова база, яка унормовувала і регулювала правові засади позашкільної освіти; 3) мережа закладів позашкільної освіти; 4) форми та види організації дозвіллєвої діяльності. На підставі таких критеріїв виділено етапи: І (1991–2000) – закладення основ для розвитку дозвіллєвої діяльності дітей з особливими освітніми потребами в закладах позашкільної освіти на тлі реформування освіти України щодо упровадження інклюзивного навчання; ІІ (2001–2010) – розвиток і становлення дозвіллєвої діяльності дітей з особливими освітніми потребами в закладах позашкільної освіти на тлі офіційного впровадження інклюзивного навчання; ІІІ (2011–2021) – подальший розвиток і поширення досвіду дозвіллєвої діяльності дітей з особливими освітніми потребами на тлі системного впровадження інклюзивного навчання та інтегрування до загальноосвітнього та позашкільного освітнього простору. Сформульовано бачення змісту, форм та видів роботи з підростаючим поколінням. Зміст організації дозвіллєвої діяльності розкрито через комплекс її принципів та функцій. Дана характеристика організаційної структури управління та державного регулювання закладами позашкільної освіти. З’ясовано основні типи, види, форми та групи методів організації дозвіллєвої діяльності дітей з особливими освітніми потребами в закладах позашкільної освіти. Зазначено, що сучасна система дозвіллєвої роботи у сфері позашкільної освіти включає позакласну та позааудиторну роботу. Виявлено широке залучення інноваційних освітніх продуктів з країн західної цивілізації та їх інкультурацію в освітній позашкільний простір України. Доведено, що історичною закономірністю стала послідовна зміна моделей дозвіллєвої діяльності дітей з особливими освітніми потребами в закладах позашкільної освіти від сегрегованої до інклюзивної. Глобальні процеси розвитку інформаційно-комунікативних технологій привели до виникнення Інтернет-дозвілля як нової форми дозвіллєвої діяльності дітей з особливими освітніми потребами; використання дистанційних технологій в освіті; напряму BYOD, що дозволяє всім учасникам, за допомогою власних мобільних пристроїв, брати учать в освітньому процесі. Одним з сучасних векторів українського освітнього процесу стало поширення STEM-орієнтованого підходу до навчання дітей з особливими освітніми потребами завдяки поєднанню міждисциплінарних практико-орієнтовних підходів.