Реєстраційний номер
0823U101877, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
27-12-2023
Статус
Захищена
Назва роботи
ДІАГНОСТИКА ТА ПРОГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЗАХВОРЮВАННЯ МІЛКИХ СУДИН МОЗКУ В ГОСТРОМУ ПЕРІОДІ МОЗКОВОГО ІНСУЛЬТУ
Здобувач
Бартюк Роман Сергійович,
Керівник Московко Сергiй Петрович
Опонент Шкробот Свiтлана Iванiвна
Опонент Гриб Вікторія Анатоліївна
Опонент Стаднік Сергій Миколайович
Рецензент Семененко Андрій Ігорович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова
Опис
У дисертації наведені нові дані щодо впливу захворювання мілких судин мозку (ЗМСМ) на безпосередні та віддалені (до 5 років) наслідки мозкового інсульту з аналізом виживаності, а також вплив ЗМСМ на безпосередні та віддалені результати тромболітичної терапії (ТЛТ). Показано багатогранну основу ЗМСМ у перспективі біохімічних змін, артеріального тиску та його варіабельності, змін крупних прецеребральних артерій, ряду супутніх захворювань, що мають кумулятивний вплив на розвиток та прогресування хвороби мілких судин.
Проведено деталізований аналіз окремих показників ЗМСМ, як лейкоараіозу (ЛА), лакун, мозкової атрофії та окремих морфометричних параметрів мозку, розширених периваскулярних просторів, їх “реципроктний” вплив один на одного та внесок у “прогностичний кошик” щодо наслідків мозкового інсульту. Наведені дані щодо поширеності ЗМСМ у хворих з мозковим інсультом, а також порівняння можливостей МРТ та СКТ у виявленні ознак ЗМСМ.
У хворих з гострим інсультом за даними СКТ наявність ЗМСМ відмічали у 44 % випадків, за даними МРТ (з урахуванням розширених периваскулярних просторів) - 67 %. І це при тому, що наявність ЗМСМ фіксували при ступені тяжкості лейкоараіозу за шкалою Fazekas 3, наявності однієї або більше лакун та (у випадку МРТ) - розширення периваскулярних просторів 3 - 4 ступеню тяжкості. Той чи інший ступінь тяжкості ЛА прослідковували у 96,6 % хворих, з яких 37 % мали третій, наявність лакун - у 40 %, недавніх лакунарних інсультів - у 31 %, розширених периваскулярних просторів - майже в усіх хворих, мозкової атрофії - у 70 % хворих.
Можливості СКТ у порівнянні з МРТ для аналізу ЗМСМ та його окремих ознак характеризувались високою та вкрай високою відповідністю.
У госпітальному періоді хворі із ЗМСМ проводили більшу кількість ліжко-днів (10,11 ± 4,62 проти 8,88 ± 3,65, p = 0,027), частіше потребували зондового харчування (44,6 % проти 22,1 %, p < 0,001), та довше з ним перебували (11,1 ± 4,5 проти 6,8 ± 4,0 ліжкоднів, p < 0,001), демонстрували нижчі показники відновлення неврологічних функцій та стабілізації стану. за шкалами ШКГ, NIHSS, mRS, BI, MMSE.
У пацієнтів, яким проводити ТЛТ у межах “терапевтичного вікна” 0 – 4,5 годин від початку розвитку симптомів, ми спостерігали більш швидкий розвиток ішемічних змін у зоні пенумбри у групі ЗМСМ за даними шкали ASPECTS: медіана (ІКР) 9; (7 – 10) проти 10; (8 – 10), середнє значення 8,4 ± 1,3 проти 9,1 ± 1,1, p = 0,002 та більш виражений набряк мозку. До того ж, ми відмічали достовірно більшу кількість негативного результату ТЛТ у хворих із ЗМСМ (10,8 % проти 2,0 %, p < 0,001) безпосередньо після процедури, зазвичай внаслідок симптоматичної геморагічної трансформації. Проте у довготривалій перспективі (3 – 5 років) при застосуванні ТЛТ достовірних відмінностей між групами не було знайдено. Окрім ЗМСМ, на негативний наслідок ТЛТ впливали рівень неврологічного дефіциту за шкалою NIHSS, рівень фібриногену та креатиніну.
При аналізі виживаності до 5 років відношення ризиків при ЗМСМ за однофакторним критерієм склало 5,13, 95 % ДІ 2,61 – 10,07, p < 0,001, за багатофакторним - 3,35, 95 % ДІ 1,64 – 6,85, p = 0,001. Тобто, вірогідність смерті у 5-ти річній перспективі після інсульту за наявності ЗМСМ збільшувалась більш ніж у три рази, незалежно від віку, статі, розміру інсультного вогнища та коморбідної патології.
Окремо, наявність лакун, розширених периваскулярних просторів (РПВП) на рівні базальних ядер, 3 ступінь тяжкості ЛА та його неправильна форма відносно гладкої достовірно асоціювались зі смертністю.
У довготривалій перспективі, призначення антидепресантів позитивно корелювало із наслідками інсульту та виживаністю хворих.
Було виявлено, що зміни характеристик АТ та його варіабельності відіграють суттєву роль у розвитку ЗМСМ, особливо лейкоараіозу та РПВП на рівні базальних ядер. Окрім прямого впливу варіабельності АТ на розвиток ЗМСМ, вірогідно існує і зворотний, реципроктний вплив ЗМСМ на підвищену варіабельність АТ - згідно гіпотези нейро-васкулярної взаємодії.
У багатофакторному аналізі було встановлено, що рівень стенозу екстракраніальних судин асоціювався із наявністю ЗМСМ.
Згідно отриманих даних, серед лабораторних показників фібриноген, креатинін та сечовина незалежно від віку та статі асоціюлися з наявністю ЗМСМ.
Отримані дані дозволяють підвищити якість діагностики, прогнозувати безпосередні та віддалені наслідки церебро-васкулярних захворювань. Визначення ступеня тяжкості та особливостей нейровізуалізаційного портрету ЗМСМ дозволить якісніше стратифікувати хворих щодо вибору тактики лікування, превентивних та реабілітаційних заходів.
Дата реєстрації
2023-12-19
Додано/оновлено в НРАТ
2023-12-19 / 2026-07-01
