Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0823U101878, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Деконструкція в контексті модних інновацій європейського дизайну одягу кінця ХХ – початку ХХІ століття

Здобувач

Шевчук Христина Ігорівна,

Керівник Тканко Зеновія Олексіївна
Опонент Кротова Тетяна Федорівна
Опонент Яковець Інна Олександрівна
Опонент Лагода Оксана Миколаївна
Рецензент Цимбала Лада Іванівна

На здобуття

Доктор філософії, 022, Дизайн

Дата захисту

22-01-2024

Опис

Дисертація є комплексним ґрунтовним дослідженням деконструкції в контексті європейського дизайну одягу кінця ХХ – початку ХХІ століття. В межах даного дослідження розглядається феномен деконструкції як теоретичної концепції, що стала основою новаторських підходів в дизайні одягу. У вступі аргументовано актуальність теми дослідження, обгрунтовано важливість вивчення деконструкції в сфері моди. Визначено мету та основні завдання, сформульовано об'єкт та предмет дослідження. Окрім того, окреслено хронологічні та територіальні межі, систематизовано методи дослідження, доведено наукову новизну, практичне та теоеретичне значення роботи. У першому розділі дисертації окреслено та систематизовано історіографію та джерельну базу, обґрунтовано використання загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У підрозділі 1.1 розкривається історія дослідження теми деконструкції в європейському дизайні одягу, аналізуються тенденції, конфлікти та розвиток підходів до розуміння деконструкції в моді. У підрозділі 1.2 подано огляд основних груп джерел, що використовуються в дослідженні, описано методи збору та аналізу інформації. В межах другого розділу подано детальний розгляд теоретичних аспектів деконструкції в контексті дизайну одягу. Починаючи з теоретичних витоків концепції деконструкції, розглядаться історичний шлях її розвитку, простежено постмодерне підгрунтя її формування. Окрім цього аналізуються впливи явища на модну індустрію. На основі цих розвідок, сформульовано авторську методику ідентифікації та аналізу деконструкції в дизайні одягу, що базується на концептуально-ідеологічний та проєктно-композиційних принципах деконструкції. У третьому розділі дослідження зосереджено на апробації обраної методики в дизайнерських колекціях, представлених наприкінці ХХ століття. Розділ спрямований на вивчення динаміки розвитку ідей деконструкції в контексті європейського дизайну, аналізуючи та відстежуючи еволюцію вдосконалення та впровадження цих ідей у дизайнерських практиках. Так, підрозділ 3.1 присвячено аналізу концептуальних та проєктних принципів деконструкції, застосованих в творчості японських дизайнерів – Іссея Міяке, Рей Кавакубо та Йоджі Ямамото (80-і роки ХХ століття). У наступному підрозділі розглядається творчість бельгійських дизайнерів (90-і роки ХХ століття), на основі запропонованої методики проаналізовано структурні, функціональні та ідеологічні зміни, привнесені цими майстрами в дизайн одягу через застосування принципів та ознак деконструкції. Підрозділ 3.3 фокусується на дизайнерських проєктах Мартена Маржієли, розглядаючи деконструкцію як важливий елемент формотворчого та ідейно-змістового процесів в його творчості. У четвертому розділі вперше проаналізовано деконструкцію в колекціях українських дизайнерів одягу. Зокрема, досліджується спосіб, в який вітчизняні дизайнери інтерпретували концепцію деконструкції у своїх проєктах на початку XXI століття. Розглядаються творчі підходи, інновації та особливості, які вони внесли в свої роботи, використовуючи елементи деконструкції. Широкий спектр проявів деконструкції у модному дизайні України охоплює доробки професійних дизайнерів і творчість студентського покоління. Так, у підрозділ 4.1 розглядаються особливості полісистемних тенденцій деконструкції в творчості українських професійних дизайнерів, розкриваються унікальні аспекти, які визначають український контекст в рамках деконструкції одягу. У підрозділі 4.2 розглядається експериментальне проєктування, що базується на принципах деконструкції, в студентських проєктах. Аналізуються творчі роботи студентів, в яких вони використовують новаторські та експериментальні підходи. У висновковій частині дослідження продемонстровано досягнення поставленої мети, показано виконання основних цілей та завдань. Аргументовано, що дане дослідження має вагоме значення для поглиблення знань щодо еволюції деконструкції в дизайні одягу, підтверджено важливість запропонованої методики для подальших дослдіжень в цій області. Список використаних джерел охоплює 325 позицій, з них 241– іншомовні джерела. Окрім цього, дослідження доповнене ілюстраціями (168 позицій) та таблицями (10 позицій).