Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0823U101891, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 29-12-2023 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Феноменологія любові у філософії Жана-Люка Маріона. Здобувач Гнатів Андрій Дмитрович, Керівник Карась Анатолій Феодосійович Опонент Богачов Андрій Леонідович Опонент Малівський Анатолій Миколайович Опонент Сепетий Дмитро Петрович Рецензент Ковальчук Юлія Василівна Опис У дисертаційній роботі розглянута феноменологічна концепція любові у філософії Ж.-Л. Маріона. Відстежено її концептуальний вплив на переусвідомлення інтенційності та суб’єктивності, висвітлено розуміння структури Маріонового суб’єкта (adonné), критично поданого крізь призму автаркічного існування самості «я», що відкриває новий горизонт для феноменологічних досліджень. Прослідковано особливості інтерпретації любові крізь призму дару (donum) і прощення (perdonum), що лежать в основі її концептуалізації. Досліджено відношення любові до розуміння часу, простору, самості та взаємності, зокрема, як економічного обміну, психологічного несвідомого прагнення, культурного явища. У цьому ракурсі розглянуто проблему етимологічного розуміння термінів eros, philia, agape в сенсі екзистенціального становища людини. Доведено, що в аспекті «еротичної редукції», ego не є самодостатнім примордіальним принципом власного конституювання. Відтак, обґрунтовано й охарактеризовано проявлення первісної гетерономії самості на противагу первісній автономії ego. Це означає, що можливість існування любові виходить поза горизонт автономії та рівності і свідчить про передування її як контр-обличчя (contre-regard) щодо картезіанського ego, як контр-інтенційності (contre-intentionnalité) щодо Гусерлевого трансцендентального суб’єкта і як контр-«ось» (contre-das Sein des Da) стосовно Гайдеґеревого «ось-буття». У процесі здійснення дисертаційного дослідження автором виокремлено принципи, якими обумовлюється концептуалізація феномена любові. У контексті Маріонового дискурсу запропоновано ідею «відстані», яка убезпечує прагнення бути автентичною «своїстю чужості» як основи феномену любові, що приходить і з’являється в горизонті даності. У цьому конституюється асиметричне відношення між любов’ю і буттям, між люблячим і любленою людиною, що виявляє нетотожність між ними й оприявнюється, здійснюється, даром любити першим. Здатність любити першим засвідчує можливість любити без присутності «приймача дару» (donateur), «отримувача дару» (donataire) і самого дару (don). Це спонукає розуміти любов як феноменологічне здійснення дару й процесуальне перетворення її в парадокс буттєвості. У дисертаційному дослідженні концептуалізовано діалогове відношення мови і любові. Воно уможливлюється через діалогову структуру «поклику-відповіді», злука яких відкриває їхнє обопільне взаємопереплетення, в якому «поклик відповідає, а відповідь кличе». У намаганні прояснити часову нескінченність поклику та кінцевість відповіді на голос любові, Жан-Люк Маріон вдається до визначення стану «безмежного надміру» та «парадоксу дару» в категоріях неможливості та пасивності. Феноменальність любові запропоновано розуміти як виняткову можливість її маніфестації в тому, що вона знаходить себе не в досвіді нестачі чи відсутності буття, але в неперервному уможливленні його започаткування через здатність любити Іншого першим. Дата реєстрації 2023-12-19 Додано в НРАТ 2023-12-19 Закрити