Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U000262, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 07-02-2024 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Приватний виконавець як суб’єкт виконавчих процесуальних правовідносин. Здобувач БОЄРУ Володимир Сергійович, Керівник Верба Ольга Богданівна Опонент Цебенко Соломія Богданівна Опонент Притика Юрій Дмитрович Рецензент Мелех Любомира Володимирівна Рецензент Грабар Наталія Михайлівна Опис Боєру В. С. Приватний виконавець як суб’єкт виконавчих процесуальних правовідносин. − Кваліфікаційна наукова робота на правах рукопису. Розділ 1 дисертаційного дослідження «Розвиток правового інституту приватного виконання в Україні» містить два підрозділи та присвячений дослідженню систем примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів та визначенню передумов запровадження інституту приватного виконавця в Україні. У підрозділі 1.1 «Система примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів в Україні» проаналізовано її ґенезу, сутність, структуру, елементи та їхні ознаки. Охарактеризовано системи примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів зарубіжних держав, здійснено їх класифікацію, наведено їх переваги та недоліки і визначено місце вітчизняної системи у цій класифікації. Зроблено висновок про те, що система примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів України є децентралізованою, змішаною (державних виконавців фінансує держава з бюджету, а приватні виконавці є самозайнятими та працюють на основі самофінансування), позасудовою (з 1998 р.), підконтрольною виконавчій гілці влади в особі Міністерства юстиції України. У підрозділі 1.2 «Передумови запровадження інституту приватного виконавця» на основі аналізу історичного розвитку інституту приватного виконавця запропоновано власний перелік передумов запровадження інституту приватного виконавця в Україні, до яких віднесено такі, як: низька ефективність системи примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів; нестача ресурсів на утримання дієвої державно орієнтованої системи примусового виконання рішень; значна фактична тривалість виконавчого провадження; корупція в органах державної виконавчої служби; вимога щодо гармонізації українського законодавства та законодавства Європейського Союзу; необхідність виконання зобов’язання Україною щодо забезпечення швидкого та якісного виконання рішень юрисдикційних органів (євроінтеграційний фактор). Розділ 2 «Характеристика процесуального статусу приватного виконавця» складається із трьох підрозділів, у яких розкрито зміст поняття та структури процесуального статусу приватного виконавця, проаналізовано компетенцію приватного виконавця та прокласифіковано його повноваження, а також здійснено порівняльний аналіз повноважень приватного та державного виконавця. У підрозділі 2.1. «Поняття та структура процесуального статусу приватного виконавця» визначено структуру процесуального статусу приватного виконавця через сукупність його правообов’язків, повноважень, передбачених законодавством, як суб’єкта, який реалізує покладену на нього державою функцію примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів, які він здійснює під час виконавчого провадження. Підрозділ 2.2 «Компетенція приватного виконавця» присвячено характеристиці та класифікації повноважень приватного виконавця за різними критеріями. Серед інших виокремлено активні та пасивні повноваження приватного виконавця; процедурні, спонукальні та повноваження, що спрямовані безпосередньо на виконання рішення; інструментальні повноваження приватного виконавця. У підрозділі 2.3 здійснено порівняльний аналіз повноважень приватного та державного виконавця. Зроблено висновок про те, що основні засади, принципи, мета діяльності у державних і приватних виконавців однакові. Відмінним у державних та приватних виконавців України за чинним законодавством є назва, спосіб відбору на посади, приватний виконавець, на відміну від державного, не має статусу державного службовця, а є самозайнятою особою, обсяг повноважень, джерела фінансування, спосіб оплати винагороди та її розмір, суб’єкти та порядок здійснення контролю за їх діяльністю. Розділ 3 «Удосконалення виконавчого процесуального статусу приватного виконавця як гарантія виконуваності рішень судів та інших юрисдикційних органів» складається із двох підрозділів, у яких досліджено досвід творення ефективних механізмів примусового виконання рішень у країнах Європейського Союзу та питання реформування механізму дисциплінарної відповідальності приватного виконавця. У підрозділі 3.1 наведено рекомендації стосовно шляхів підвищення ефективності діяльності приватного виконавця на основі досвіду країн Європейського Союзу. У підрозділі 3.2 «Реформування механізму дисциплінарної відповідальності приватного виконавця» обґрунтовано потребу зміни інституційного підпорядкування Дисциплінарної комісії приватних виконавців та низки інших норм. Дата реєстрації 2024-01-11 Додано в НРАТ 2024-01-11 Закрити