Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U000308, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 02-03-2024 Статус Захищена Назва роботи Адміністративно-правовий статус Служби судової охорони в Україні Здобувач Кіпчарський Олександр Миколайович, Керівник Бондаренко Ольга Сергіївна Опонент Косиця Ольга Олексіївна Опонент Тімашов Віктор Олександрович Рецензент Джафарова Марина Вячеславівна Рецензент Невядовський Владислав Олегович Опис Дисертаційна робота, ґрунтуючись на аналізуванні законодавства України, міжнародних нормативно-правових актів, судової практики, правової доктрини, визначає сутність та розкриває елементи адміністративно-правового статусу Служби судової охорони як невід’ємної частини системи управління у сфері правосуддя, що забезпечує самостійність і відокремленість судової від інших гілок влади, безпеку кожного учасника судового процесу, співдіє з представниками судової, законодавчої й виконавчої гілок влади, представниками громадськості та іншими особами в установленому законом порядку з метою утвердження принципу захисту прав і основоположних свобод людини. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій, що полягають у такому. Аргументовано, що дослідження ретроспективи становлення Cлужби судової охорони за часів незалежності України є важливим та актуальним з огляду на реформи правової системи держави і системи правосуддя. Виокремлено й охарактеризовано чотири етапи становлення Служби судової охорони: перший етап (1992–2003 рр.) – початковий, характеризується створенням судової міліції в межах першого етапу судово-правової реформи, функції якої виконувала міліція громадської безпеки, підпорядкована Міністерству внутрішніх справ; другий етап (2003–2015 рр.) – дієвий (основний), розпочався з утворенням та діяльністю спеціального підрозділу судової міліції «Грифон»; третій етап (2015–2019 рр.) – реформаторський, ознаменований ухваленням трьох положень про Службу судової охорони, що втратили чинність та характеризуються організаційними й фінансовими проблемами, пов’язаними з охороною судів, а її функції тимчасово виконували підрозділи Національної гвардії та Національної поліції; четвертий етап (2019 р. – до сьогодні) – завершальний, пов’язаний із реальним створенням Служби судової охорони, підпорядкованої Державній судовій адміністрації України, організаційним, кадровим, фінансовим та правовим забезпеченням її діяльності. Розглянувши місце й роль Служби судової охорони в системі державних органів, визначено, що Служба судової охорони є правоохоронним органом у сфері правосуддя зі специфічними функціями та повноваженнями. Встановлено, що Служба судової охорони на сьогодні є превентивним і захисним механізмом, створеним для недопущення будь-яких випадків нападу на суддів та безладу в приміщеннях суду під час розгляду резонансних справ, а також впливу на правосуддя. Доведено, що Служба судової охорони органічно поєднує в собі функції як забезпечення правопорядку в судах, так і захисту прав та свобод осіб-учасників судового процесу і є одним із суб’єктів забезпечення внутрішньої правоохоронної функції держави. Незважаючи на те, що Служба судової охорони містить у своїй назві слово «служба», вона не є службою в класичному розумінні теорії адміністративного права. З метою вдосконалення чинного законодавства та чіткого визначення місця Служби судової охорони в системі органів публічної влади запропоновано внести зміни до статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» й додати її до переліку правоохоронних органів. Охарактеризовано теоретико-правові засади публічного контролю за діяльністю Служби судової охорони, здійснюваного державними органами та громадськістю. Публічний контроль за організацією діяльності Служби судової охорони розкрито як систему організаційно-правових форм забезпечення додержання принципу верховенства права, виконання поставлених завдань і реалізації управлінських рішень у діяльності Служби судової охорони, який здійснюється керуючись нормами закону та в його межах суб’єктами державного і громадського контролю задля забезпечення безпеки і незалежності суду. Сформульовано поняття державного контролю за діяльністю Служби судової охорони як системи організаційно-правових форм забезпечення додержання принципу верховенства права, виконання поставлених завдань та реалізації управлінських рішень в діяльності Служби судової охорони, який здійснюється на підставі та в межах законодавства Державною судовою адміністрацією та Вищою радою правосуддя задля забезпечення безпеки і незалежності суду. Ключові слова: Служба судової охорони, правоохоронний орган в системі правосуддя, адміністративно-правовий статус, безпека учасників судового процесу, незалежність судової гілки влади, забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Дата реєстрації 2024-01-12 Додано в НРАТ 2024-01-12 Закрити