Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U000454, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 26-01-2024 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Оцінка показань учасників кримінального провадження в суді першої інстанції. Здобувач Рижий Олексій Анатолійович, Керівник Марко Сергій Іванович Опонент Климчук Михайло Павлович Опонент Канцір Володимир Степанович Рецензент Татарин Ігор Іванович Рецензент Басиста Ірина Володимирівна Опис Рижий О.А. Оцінка показань учасників кримінального провадження в суді першої інстанції. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». Львівський державний університет внутрішніх справ. Львів, 2023. Дисертацію присвячено комплексному дослідженню теоретичних і прикладних проблем оцінки показань учасників кримінального провадження в суді першої інстанції. Висвітлено стан та методологію наукового дослідження, виокремлено такі історичні етапи оцінки показань у кримінальному провадженні України, як дореволюційний (1896-1917 рр.), радянський (1918-1991 рр.), перехідний (1991-2012 рр.), новітній (2012 рр. - по сьогоднішній день), що дало можливість простежити еволюцію наукової думки та окреслити невирішені проблеми. Встановлено, що під показаннями слід розуміти джерело доказів у кримінальному провадженні та, водночас, процесуальну форму повідомлень, відомостей особи, яка має визначений у законі процесуальний статус –підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, експерта, отримане уповноваженими суб’єктами винятково в ході допиту та його видів, про обставини, що мають значення для розслідування кримінального правопорушення і обґрунтування процесуальних рішень. Наведено аргументи, що інші дані та відомості, які вносяться до протоколу відповідної слідчої (розшукової) дії, не є показаннями у розумінні законодавця. З’ясовано, що оцінка доказів, як елемент процесу доказування, зокрема й тих, що містяться у показаннях, тісно пов’язана з дослідженням доказів та полягає в розумовій аналітичній діяльності суду з визначення таких властивостей доказів, як належність, достовірність, допустимість, а їх сукупності – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття проміжних та кінцевих рішень здебільшого на стадії судового розгляду, а в окремих випадках – під час підготовчого провадження. Зроблено висновок, що суд є єдиним суб’єктом оцінки показань учасників кримінального провадження при розгляді в першій інстанції. Діяльність інших учасників судового розгляду у процесі доказування не породжує таких правових наслідків безпосередньо для обвинуваченого, тому для суду має допоміжний характер та сприяє формуванню його внутрішнього переконання при ухваленні відповідного рішення. Зокрема, виключно суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення в порядку ч. 3 ст. 337 КПК України. У дисертації також сформульовано інші висновки, пропозиції та рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни та стосуються предмета дослідження. Зокрема, аргументовано доцільність відображення у ч. 2 ст. 94 КПК України критерію достатності доказів шляхом тлумачення його як такого, що розкриває обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, і дозволяє зробити висновки у ньому; обґрунтовано необхідність доповнення ч. 4 ст. 96 КПК України положенням щодо права сторони кримінального провадження оголошувати показання, надані під час досудового розслідування; внесено пропозицію щодо уточнення змісту ч. 7 ст. 97 КПК України в частині зазначення неможливості визнання допустимими показань з чужих слів, отриманих від неповнолітньої, малолітньої особи через несформованість та особливості її психіки, високу ймовірність впливу на нього дорослих тощо. Дата реєстрації 2024-01-17 Додано в НРАТ 2024-01-17 Закрити