Реєстраційний номер
0824U000586, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
27-01-2024
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Шляхи розвитку фортепіанного мистецтва Тайваню
Здобувач
Сун Наталія Юріївна,
Керівник Чернявська Маріанна Станіславівна
Опонент Зима Людмила Вікторівна
Опонент Безбородько Олег Анатолійович
Рецензент Копелюк Олег Олексійович
Рецензент Тимофеєва Кіра Валеріївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського
Опис
Дисертацію присвячено узагальненню найбільших досягнень фортепіанного мистецтва Тайваню у галузі композиції, у виконавстві та педагогіці. Численні виступи тайванських піаністів, їх міжнародна діяльність сьогодні підтверджує дуже високий професійний рівень. Між тим, серед наукових джерел щодо вичерпної інформації про історичну еволюцію фортепіанно-виконавського мистецтва в цій країні, в національному і зарубіжному музикознавстві спостерігається брак подібних видань узагальнюючого або монографічного плану, що уможливлює складення повного уявлення про витоки феноменального успіху піаністів Тайваню на міжнародній концертній естраді. Це свідчить про необхідність дослідження витоків фортепіанного мистецтва на острові Тайвань, періодів його розвитку, способів втілення народних традицій музики для осягнення як історико-теоретичної, так і естетико-педагогічної та художньої значущості цього явища в світовому музичному мистецтві.
Мета дослідження – відтворення цілісної картини формування та розвитку тайванського фортепіанного мистецтва і дослідження багатогранної діяльності її визначних представників у галузі композиції, виконавства та педагогіки.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше:
– зроблена спроба скласти цілісну картину шляхів розвитку фортепіанного мистецтва Тайваню в аспекті композиторської творчості, виконавства та педагогіки;
– запропоновано періодизацію розвитку композиторської фортепіанної творчості та тайванського фортепіанно-виконавського мистецтва;
– до наукового обігу уведені фортепіанні твори концертного та педагогічного спрямування тайванських композиторів Чень Сичжи, Гуо Чжиюаня, Чень Мао-Шуеня, Сяо Тайжаня та ін.;
– виконавська, педагогічна, методична та організаторська діяльність видатних представників тайванської фортепіанної школи одержує комплексну характеристику;
– виявлено найбільш суттєві досягнення тайванської фортепіанно-виконавської та педагогічної школи у контексті сучасного світового піаністичного мистецтва.
Загальна періодизація розвитку музичної культури Тайваню має нерозривний зв’язок з політичною «біографією» острова. Власне фортепіанна складова пройшла шлях від впровадження фортепіанної музики в колективну свідомість тайванців, самого інструменту та форм її викладання та композиторського освоєння.
На початку ХХ століття на Тайвані стали з’являтися перші музичні колективи, які розпочали концертну діяльність, а також – перші композитори – Цзян Веньє, Чень Сичжи, Сюй Чанхуей, Гуо Чжиюань та інші, які володіли композиторським письмом для різних інструментів, сольного та хорового співу. Професійне становлення перших тайванських композиторів було так чи інакше пов’язане з Японією. Таким чином, головним придбанням тайванської музичної культури в період японської колонізації стало формування основ композиторського і фортепіанно-виконавського професіоналізму.
З кінця 1940-х років естетико-художні властивості тайванської фортепіанної музики як продукту творчості композиторів – вихідців з острова – ґрунтувалися на поєднанні традиційного (фольклорного), західного (сучасного), східного (японського академічного та китайського традиційного). Цей період характеризується яскравим сплеском у сфері композиторської творчості Сюй Чанхуея, Сяо Тайжаня, Ма Шуй-Лонга та ін., чому свідчать успіхи багатьох композиторів на міжнародній арені, перемоги на міжнародних конкурсах музичних творів. Присвятивши багато років педагогічній роботі у вищих музичних закладах Тайваню, Чень Мао-Шуень розробив струнку систему навчальних матеріалів від рівня музичної початкової школи до середньої ланки, віддавав значну частину своєї уваги творам сонатної форми – сонатинам і сонатам.
Покоління композиторів, що очолило рух модернізації тайванської музики після 1970-х років, зробило суттєвий внесок у розвиток тайванської культурної самобутності в музиці, яка гуртувалася шляхом залучення до академічного мистецтва народних пісень та музичних ідіом на основі західних композиційних технік та форм. Водночас шукалися шляхи вписання національних явищ у прості форми класичної музики на іншому рівні пошуків – у сонатну форму та рондо. Після 1987 року молоді композитори шукають не шляхи зближення різного – свого і «чужого», а точки їхнього дотику свого – у «чужому»: тут виявляються зустрічні рухи національного та західного у його сучасному модусі, коли функціональна гармонія змінюється розширеною тональністю, серійною організацією, архаїчними видами висотності, що дає можливість пере трансформації поняття національного в його етнографічному розумінні в національне як спосіб збагачення, у тому числі, західної музики.
Досягнення тайванських піаністів, зокрема, виступи у знаменитих концертних залах, викладання в найпрестижніших університетах світу, та інші заходи свідчать про їх активну роль у національній та світовій музичній культурі та професійному фортепіанному мистецтві.
Дата реєстрації
2024-01-22
Додано/оновлено в НРАТ
2024-01-22 / 2026-10-08
