Реєстраційний номер
0824U000592, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
27-01-2024
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Актуалізація темброобразу альта в пізній творчості композиторів XIX–XXI століть
Здобувач
Пашковська Маргарита Олександрівна,
Керівник Ніколаєвська Юлія Вікторівна
Опонент Жарков Олександр Миколайович
Опонент Овсяннікова-Трель Олександра Андріївна
Рецензент Мельник Алла Олексіївна
Рецензент Савченко Ганна Сергіївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського
Опис
Останній опус композитора є важливим явищем у його творчості, квінтесенцією стилю. І відтак – об’єктом особливого інтересу для виконавців та дослідників. Це не лише завершення творчого шляху, але й власний висновок, який може виступати для інших в ролі духовного заповіту, підсумку попередніх досягнень. В пізній творчості композиторів XIX–XXI століть стосовно останнього твору можна спостерігати певну відособленість та відокремленість альтового тембру, що видається унікальним феноменом в мистецькій історії. У сфері музикознавства залучення тембру альта в пізні твори композиторів XIX– XXI століть є недослідженим. Його аналіз породжує питання про те, як відбувається інтеграція в умовах індивідуального, особливо пізнього, стилю композиторів.
Мета дослідження – обґрунтувати актуалізацію альта в пізній творчості композиторів XIX-XXI століть, зокрема – в останніх опусах.
Об’єктом дослідження є пізній стиль творчості композиторів, предметом – феномен темброобразу альта в останніх опусах митців ХІХ–ХХІ століть.
Методологія дослідження передбачає аналіз нотних текстів, музичних параметрів та інтерпретаційних особливостей, а також взаємодії альта з іншими музичними інструментами у контексті виконавської практики. Аналіз обраних творів та їх інтерпретацій сприяє глибшому розумінню феномена залучення альта в останніх опусах композиторів ХІХ–ХХІ століть, а також розкриттю його семантичних ролей.
Пропонована тема передбачала групування у дослідженні чотирьох смислових блоків: специфіка творчого процесу композиторів, феномен пізнього стилю, дослідження актуалізації темброобразу альта в пізній творчості та феномен залучення альта в останніх опусах композиторів, що увиразнено у структурі дисертації, яка містить чотири розділи з підрозділами.
У Розділі 1 «Темброобраз альта як категорія інтерпретології» – розглядаються поняття творчого (композиторського) процесу та стилю, концепції пізнього стилю, тембр та похідні від нього – темброва семантика, темброве амплуа та темброобраз.
Розділі 2 «Етапи формування семантики альта в музичному мистецтві ХVII-XІХ століть» присвячений вирішенню двох основних задач – послідовному дослідженню формування тембрової семантики альта у різні періоди музичного мистецтва XVII – початку XIX ст., та аналізу тенденції, що властиві пізній творчості композиторів.
Відстеження етапів еволюції семантичного значення тембру альта та формування альта як сольного інструменту дало змогу у висновках до Розділу сформулювати наступні позиції, що входять до поняття «темброобраз»:
– технологічні та семантичні параметри «образу інструменту», альтовий тембр, як головна ознака формування образу інструменту;
– декламаційно-розповідний склад альтового тембру;
– виконавський вплив на темброобраз альта;
– виокремлення «лексем», які формували б психологічні характеристики, що презентує тембр альта, тяжіння тембру альта до меланхолії, тяжіння до інтонацій романтичного томління;
– неоднорідність альтового тембру в залежності від регістру та виконавської манери, що впливає на домінантність різних типів музичної експресії (Удовиченко М.);
– підкреслення різних компонентів тембру, які впливають на темброве багатство альтового тембро-регістру, вміщує в собі два елементи, які композитори вміють вигідно використати для характеристики внутрішньо контрастних образів: низький регістр альта – строгий, мужній, верхній – «з відтінком деякої напруженості».
У Розділі 3. «Темброобраз альта в пізній творчості композиторів ХІХХХІ століть» проаналізовані взірці творчості М. Бруха, М. Фелдмана та українських композиторів другої половин ХХ ст.
У Розділі 4 «Феномен альта в останніх опусах композиторів ХХ століття» для аналізу обрано творчість Б. Бартока, Б. Бріттена та В. Бібіка.
У Висновках надані остаточні визначення «творчого процесу», «творчого портрету» й підсумовано наступне.
1) Аналіз останніх опусів композиторів XIX–XXI століть не тільки дозволив глибше зануритись у таїну пізньої творчості, але й підтвердив загадковий феномен – обирання тембру альта як медіанти між світом живих і потойбіччям. Це стало причиною встановлення стійкого сприйняття альта в музичному мистецтві як інструменту, що має філософське, наративне, медитативне та рефлексивне значення і може символізувати меморіальну семантику. Тембр альта у проаналізованих зразках став увиразненням «останнього слова», яке з філософської точки зору може сприйматися як символічний акт, важливий не тільки у мистецтві, але й у загальному розумінні людського існування, викликати глибокі роздуми над сутністю, цінностями та сенсами.
2) Темброобраз альта представлено як систему, що може слугувати віддзеркаленням як специфіки творчого стилю, творчого процесу, так й творчої особистості (композитора, виконавця) і є інтегральним комплексом характеристик, що об’єднують як звукові параметри, так і емоційний спектр, який закладений в нотному композиторському тексті та відтворений через процес виконання музики.
Дата реєстрації
2024-01-22
Додано/оновлено в НРАТ
2024-01-22 / 2026-10-08
