Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U000609, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 18-01-2024 Статус Запланована Назва роботи Сюжети, мотиви та символи "Тернового вінця" в українському живописі XVII–XXI століття. Здобувач Авула Анастасія Ігорівна, Доктор філософії Керівник Селівачов Михайло Романович Опонент Котляр Євгеній Олександрович Опонент Дундяк Ірина Миколаївна Опонент Осадча Олена Анатоліївна Рецензент Мазур Вікторія Павлівна Опис Дослідження сюжетів та мотивів символу «тернового вінця» в українському живописі XVII – початку ХХІ ст. у контексті європейського показало недостатнє наукове опрацювання цієї проблеми в аспекті окреслення трансформації візуалізації тернового вінця, ідейно-образних особливостей використання символу в іконографічних сюжетах у контексті історичних та мистецько-культурних обставин України ХVII–ХХІ ст. тощо. Історія представлення тернового вінця в художній культурі Європи вказує на доволі широку популярність цього символу з початку ІІ тисячоліття н. е., зв’язок з церковно-літургійними обрядами, а також існування двох традицій зображень сюжетів страстей – католицької (з використанням тернового вінця) та православної (без тернового вінця). Використання мотиву тернового вінця у християнській іконографії європейського й вітчизняного образотворчого мистецтва свідчать, що від VI ст. до фактично XII ст. у християнському мистецтві тривають пошуки візуального представлення тернового вінця, тому в мистецтві не виробився канон його зображення. Вінець з терня, на відміну від інших страсних символів (хрест, цвяхи, спис та інші), отримав найбільшу варіабельність у мистецькому представленні, адже не був знайомий глядачеві та художнику з повсякденного життя. Формування традицій у представленні тернового вінця в європейському живописі відбувається фактично з часів Середньовіччя. Побутують варіації вінця обруча з тонких перекручених гілок, корони з терням, діадеми з гілками тощо. Аналіз іконографічних та мистецьких особливостей живопису України XVI–XVIІІ ст. вказує, найперше, на використання поодиноких зразків зображення тернового вінця ще з XV ст. на страсних іконах. Окремі збірні ікони страстей XVІ ст. містять тоненький вінок з терня на голові стражденного Христа, причому інші страсні сюжети у першій половині ХVІ ст. зображають здебільшого без нього. У XVII–XVIIІ ст. в українському живописі найпопулярнішим іконографічним сюжетом є «Розп’яття» у різних його варіантах. З’являється регіональний волинський варіант іконографічного сюжету Несення хреста – «Христос Боромельський» з використанням тернового вінця за північноренесансним взірцем. Сюжети символіко-алегоричного характеру «Христос-виноградар», «Недремне око», «Розп’яття із виноградною лозою», «Пелікан», «Христос у виноградному точилі» використовують символіку тернового вінця, адже зображення мали допомогти для християн розкрити догмат Євхаристії, викупну жертву Христа. Візуалізація тернового вінця в іконографії сюжетів барокової доби показує, що форма та силует тернового вінця в українському живописі XVI ст. варіюється між декоративним колючим ланцюжком та тонким обручем з перекручених гілочок, що ідентично до європейської традиції Пізнього Середньовіччя за винятком поодиноких зразків, які відображають вже тенденції європейського Ренесансу, а в другій половині XVI ст. – першій половині XVIІ ст. збірні ікони страстей мають подібні представлення тернового вінця, однак спостерігаємо тенденцію до збільшення об’єму та ширини вінця. У «Розп’ятті» у XVII-XVIII ст. використовують малярі різні варіанти тернового вінця, тому непоодинокими є випадки відсутності вінця, візуалізації його як декоративного ланцюжка чи колючого прототипу ренесансно-барокового представлення. Зображення широкого тернового вінка з виразно промальованими колючками було популярним у митців лаврської малярні Києва, у таких видах як «Христос Скорботний», «Ecce Homo», «Розп’яття» і «Зняття хреста» тощо. Художньо-стилістична інтерпретація символіки тернового вінця в церковному живописі ХІХ ст. у напівпрофесійному та народному іконописі також показує різні типи візуалізації форми вінця. В творах страсної тематики образотворчого мистецтва першої половини ХХ ст. поширені ремінісценції традиційних іконографічних сюжетів, а візуальна подача форми тернового вінця здебільшого не зазнає суттєвої редакції й залишається традиційно реалістично-академічною (неширокий обруч з невеликими колючками), що відповідає стилістиці більшості тогочасних зображень церковного малярства. З’являються різні візуальні конотації у тернових вінцях: культурно-національні (калина, колосся пшениці), філософсько-історичні (квіти, листки); образно-архітектонічні (аплікації терновими гілками, творення об’ємного вінка сірниками та трісками тощо). Тому терновий вінець у структурі традиційних іконографічних сюжетів церковного малярства ХХІ ст. є не тільки засобом візуалізації іконографічних особливостей страсних сюжетів, а способом розширення асоціативного потенціалу за допомогою додаткових елементів та відчуттів. У представленні тернового вінця у малярстві України ХХ ст. має місце складне поєднання традиційних консервативних чинників, західноєвропейських впливів, сміливих творчих інтерпретацій цього символу, а початок ХХІ ст. показує переважання практик модерного та постмодерного мистецтва. Дата реєстрації 2024-01-23 Додано в НРАТ 2024-01-23 Закрити