Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U000633, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 24-01-2024 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Китайська фортепіанна соната: історія і теорія жанру Здобувач Ян То --, Керівник Рощенко Олена Георгіївна Опонент Маркова Олена Миколаївна Опонент Копелюк Олег Олексійович Рецензент Лошков Юрій Іванович Рецензент Коновалова Ірина Юріївна Опис Дисертацію присвячено дослідженню композиторської інтерпретації фортепіанної сонати в музичному мистецтві Китаю ХХ – ХХІ століть. Актуальним завданням сучасного музикознавства постає виявлення особливостей композиторського тлумачення класичних європейських жанрів у творчості китайських композиторів. Важливого значення набуває вивчення композиторської інтерпретації жанру фортепіанної сонати, упродовж 77 років – з 1939 по 2016 рр. У Розділі 1 встановлено функції фортепіано в музичній культурі Китаю, вмотивовано періоди розвитку китайської фортепіанної культури як того ґрунту, на котрому зросла китайська фортепіанна соната; подані положення понятійно-категоріальної і методологічної системи музикознавства як засади вивчення китайської фортепіанної сонати. Фортепіанна культура Китаю ХХ – початку ХХІ ст. розподілена на два періоди – за часів Старого Китаю і утворення КНР (Нового Китаю). Як межа постає 1949 рік – закінчення історії Старого Китаю і утворення КНР. Упродовж ХХ століття явища, генетично не притаманні китайській музичній культурі, увійшли до її структури. Фортепіано набуло акомпануючої, камерно-ансамблевої і сольно-концертної функцій. Акомпануюча функція проявилася під час християнських богослужінь у китайських поселеннях; сольно-концертна – з 1913 р. (поява першого китайського твору для фортепіано). З 1920-х років фортепіано набуло камерно-ансамблевої функції (формування жанрових засад китайської художньої пісні). З першою половиною ХХ ст. пов‘язані професіоналізація фортепіанної освіти, перші китайські фортепіанні твори, відкриття Національної консерваторії в Шанхаї (1927), уведення європейських фортепіанних шедеврів до китайського художнього контексту, формування жанрового інваріанта китайської фортепіанної сонати. Фортепіано з імпортованого інструмента перетворювалося на частку китайської культури. Розвиток фортепіанної культури другої половини ХХ століття розподілений на такі періоди: 1949–1966 рр. (перший розквіт); 1966–1976 рр. (стагнація); з 1976 р. до наших днів (відродження). Осмислення китайської фортепіанної сонати потребує задіяння понятійно-категоріального апарату і методологічних настанов, що склалися в європейській і, зокрема, в українській музичній науці заради подолання невідповідності термінології жанровим властивостям фортепіанної сонати. Жанр європейського походження в його «китайських перетвореннях» має бути аналізованим, зважаючи на тезаурус європейського музикознавства, з метою встановлення ступеня відповідності китайської фортепіанної сонати її прообразу. При вивченні китайської сонати доцільно виходити з положень про систему світоглядних поглядів, особистість композитора, духовні пріоритети епохи, вчення про музичну логіку і синтаксис, закони сонатної логіки, драматургію сонатної форми, типи сонатно-циклічної форми. До вивчення китайської фортепіанної сонати слід увести поняття: сонатність, концепційність, сонатна драматургія, експозиція і експозиційність, розробка та розробковість, реприза і репризність; встановлювати дію таких принципів як жанровість, циклічність, програмність, поемність, індивідуалізація сонатної форми, діалектична єдність стійкості і нестійкості, сонатне становлення, сонатна двотемність, динамічне сполучення. До складу «розгорненого» жанрового імені сонати додається тембральна, географічно-національна (американська), часова і стильова (барокова) ознаки, уточнюючи і конкретизуючи хронотоп жанру. Вивчення китайської фортепіанної сонати як жанрово-стильового тембрового явища потребує застосування історичного, концепційного, символічного, діалогічного підходів. Використання діалогічного методу актуалізується можливістю розгляду діалогу як детермінанти міжкультурної взаємодії, способу відродження культури. Дослідження феномену нової сонатності, трансформації інваріантних властивостей сонати потребує осмислення процесу визволення жанру від формальних атрибутів сонатної схеми за умов збереження сонатності як методу музичного мислення. Криза європейської сонатності співпала з періодом засвоєння жанрового архетипу сонати в Піднебесній: інваріантні ознаки жанру набули важливе значення для китайської сонати. Збереження стійких ознак жанру визначає історію китайської фортепіанної сонати. Китайська фортепіанна соната розвивається за законами, відмінними від європейської сонати. У Розділі 2 встановлено історичний генезис та специфіку розвитку китайської фортепіанної сонати впродовж 80 років її існування. Рання китайська фортепіанна соната тлумачна як узагальнення інновацій у національній музичній культурі упродовж 1913–1930-х років, а також їх преображення в цілісному художньому контексті нової для Піднебесної жанроформи. На генезис китайської фортепіанної сонати вплинув жанровий ряд – п‘єса, прелюдія, фуга, сюїта, китайська художня пісня, китайська фортепіанна художня пісня, у котрих було закладено фрагменти національного звукового образу фортепіано, що віднайде цілісне втілення в узагальнюючому жанрі. Як перший етап формування китайської фортепіанно Дата реєстрації 2024-01-24 Додано в НРАТ 2024-01-24 Закрити