Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U000674, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 15-02-2024 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Розвиток професійної компетентності вчителів у системі підвищення кваліфікації вчителів України (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) Здобувач Тарасова Вікторія Анатоліївна, Керівник Коробченко Ангеліна Анатоліївна Опонент Білик Надія Іванівна Опонент Любченко Надія Василівна Опонент Сущенко Лариса Олександрівна Рецензент Осадча Катерина Петрівна Опис У дисертації вперше комплексно досліджено розвиток професійної компетентності вчителів у системі підвищення кваліфікації України (кінець ХХ – початок ХХІ ст.); систематизовано науково-педагогічне знання України (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) щодо сутності та структури професійної компетентності вчителів; розроблено історико-педагогічну періодизацію становлення системи підвищення кваліфікації за обґрунтованими критеріями; схарактеризовано особливості розвитку професійної компетентності вчителів та його науково-методичного супроводу в системі підвищення кваліфікації України в досліджуваний період; визначено перспективи використання актуального історикопедагогічного досвіду розвитку професійної компетентності вчителів у системі підвищення кваліфікації України ХХІ століття; уточнено дефініції: «науково-методичний супровід», «розвиток професійної компетентності у системі підвищення кваліфікації вчителів» (як складника системи підвищення кваліфікації України). З’ясовано, що уявлення про професійну компетентність учителя із часом значно змінювалися: від педагогічної спрямованості педагогічного працівника, його професійно важливих якостей до визначення сутності джерел педагогічної творчості й аналізування психологічних основ професійної діяльності, а наукові праці стосувалися переважно окремих аспектів професійної компетентності. Розширено та доповнено уявлення про розвиток професійної компетентності вчителів у системі підвищення кваліфікації України (кінець ХХ – початок ХХІ ст.), про доцільність науково-методичного супроводу вчителів у системі підвищення кваліфікації на прикладі молодих та малодосвідчених учителів, про роль консультантів центру професійного розвитку педагогічних працівників у розвитку професійної компетентності вчителів. Подальшого розвитку набули положення, що розкривають особливості розвитку професійної компетентності вчителів і джерельної бази дослідження з організації науково-методичного супроводу розвитку професійної компетентності вчителів у системі підвищення кваліфікації. До наукового обігу введено невідомі та маловідомі архівні джерела, історичні факти, відомості про розвиток професійної компетентності вчителів та їх науковометодичного супроводу в системі підвищення кваліфікації України наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття – матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади України (Ф. 166. Оп. 9. Сп. 1359; Ф. 166. Оп. 10 Сп. 1167; Ф. 166. Оп. 15. Сп. 15, 17; Ф. 166. Сп. 7. Арк. 55–57; Ф. 5133, Ф. 4623, опис 13, Ф. 2717). Отримані в дисертаційному дослідженні результати було апробовано та впроваджено в освітній процес закладів післядипломної педагогічної освіти, закладів вищої освіти та центру професійного розвитку педагогічних працівників. Провідні положення дисертаційного дослідження стали підґрунтям для надрукованих науково-методичних праць. Опубліковано «Рекомендації для центрів професійного розвитку педагогічних працівників, закладів післядипломної освіти та органів місцевого самоврядування щодо розвитку професійної компетентності вчителів у системі підвищення кваліфікації»; професійний довідник «Професійний розвиток вчителя: нові перспективи і виклики», який отримав практичне застосування серед вчителів закладів загальної середньої освіти. Здійснений історико-теоретичний аналіз архівних джерел, нормативно-правових актів, наукової літератури щодо розвитку професійної компетентності вчителів у системі підвищення кваліфікації України (кінець ХХ – початок ХХІ століття) надав можливість встановити, що зміни в суспільно-політичному житті країни в кінці XX – на початку XXI ст. зумовили трансформацію системи підвищення кваліфікації України й висунули нові вимоги до праці та професійної компетентності вчителів. Встановлено, що підвищення кваліфікації відійшло від радянської системи освіти, стало найбільш ефективною формою навчання завдяки оновленню законодавчої бази, впровадженню інноваційних ідей, моделей, підходів, вивченню й запровадженню закордонного досвіду, що, у свою чергу, розширювало межі професійної компетентності вчителів, створювало можливість оволодіння новими функціональними обов’язками і сприяло якісному виконанню професійних обов’язків. Вище зазначене дало підстави виокремити три етапи розвитку системи підвищення кваліфікації кінця ХХ – початку ХХІ ст.: перший етап (1984–1990) – розвиток теоретичних засад підвищення кваліфікації педагогічних працівників за часів Радянської України; другий етап (1991–2001) – деідеологізація та оновлення національної системи освіти, зокрема й післядипломної, інноваційний розвиток; третій етап (2002–2020) – випереджальний та інноваційний розвиток системи підвищення кваліфікації, спрямований на забезпечення саморозвитку й самоствердження особистості. Виявлено тенденції розвитку системи підвищення кваліфікації за визначеними критеріями. Дата реєстрації 2024-01-26 Додано в НРАТ 2024-01-26 Закрити