Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U000705, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту Статус Запланована Назва роботи Репрезентація національної ідентичності в сучасній візуальній культурі Здобувач Павліченко Євгеній Олександрович, Керівник Олійник Оксана Миколаївна Опонент Денисюк Жанна Захарівна Опонент Герчанівська Поліна Евальдівна Рецензент Оборська Світлана Валентинівна Рецензент Соломатова Вікторія Василівна Опис Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 034 «Культурологія» (галузь знань 03 «Гуманітарні науки»). – Міністерство освіти і науки України, Київський національний університет культури і мистецтв, Київ, 2024. Дисертація присвячена розкриттю специфіки репрезентації національної ідентичності в сучасній візуальній культурі. Досліджено проблематику конструювання національної ідентичності засобами візуальних образів, проаналізовано основні маркери національної приналежності та виявлено специфіку вираження національно-культурного змісту в об’єктах візуальної культури України. Наведено огляд публікацій, у яких простежено питання впливу візуальних чинників на формування національної ідентичності. У дисертації національна ідентичність осмислюється крізь призму практик візуальної культури. Наголошено, що візуальні образи сучасного урбаністичного простору є ключем до розуміння національної ідентичності. Проаналізовано різноманітні варіанти конструювання та мобілізації національної ідентичності на основі варіативності форм та форматів візуальних практик. З’ясовано, що значення візуальних образів у конструюванні національної ідентичності полягає в тому, що вони відображають соціокультурні та політичні зміни. Констатовано, що маркерами національної приналежності у вимірі візуальної культури є: національно-державні атрибути та ідентифікаційні національні символи, безпосередньо пов’язані зі становленням державності України: державні символи (герб, прапор, гімн), зображення території країни (карта, ландшафти, локації), назви, україномовний текст, національне вбрання, національні музичні інструменти, національні страви, видатні історичні постаті, національні гасла та ін.; культурні атрибути (зображення відомих культурних пам’яток, архітектурних споруд, історичних постатей); об’єктивна символіка, що означає певну цілісність (культурну, територіальну, господарчу): національна колористика; різноманітні зображення флори та фауни, в тому числі флоральні і зооморфні орнаментальні мотиви; образи міфів, фольклористики, літературних творів та ін. Структуроутворюючими елементами української національної ідентичності (комплекс елементів національної культури, національного характеру та національних соціокультурних цінностей) визначено: українську мову, що використовується для написання текстів, кіно- і телесценаріїв, проведення відеозйомок та озвучення (фільмів, відеороликів, реклами та ін.); історію України як джерело сюжетів для практик візуальної культури (сценаріїв відеопродукції, графічних та живописних зображень стріт- і паблік-арту); українські літературні (прозові, поетичні та драматичні) твори як першоджерело візуальних культурних практик; фольклорні сюжети, персонажі, автентичну танцювальну культуру, народні традиції та обрядовість; природу України (як тло рекламних зображень, проведення натурних зйомок та ін.); типові риси національного характеру; цінності, визнані в українському суспільстві, та ін. Констатовано, що, відповідно до тенденцій інформаційного суспільства, основними є такі візуальні технології формування ідентичності, як реклама, кінофільми, телевізійні відеопроєкти, публічне, вуличне мистецтво (меншою мірою образотворче мистецтво і архітектура). У процесі репрезентації національної ідентичності засобами в візуальних образах сучасної культури відбувається відбір, перероблення, осмислення та сприйняття ідеї, поглядів, звичаїв та традицій, що стимулюють активну діяльність великих соціальних груп або всього українського суспільства в цілому на основі спадковості поколінь. У зв’язку з основними політичними подіями, що вплинули на формування національної ідентичності в Україні з моменту проголошення незалежності 24 серпня 1999 р., запропоновано періодизацію процесу її репрезентації у візуальній культурі: 1991–2004 рр., 2005–2014 рр., 2015–2021 рр. та 2022 – і донині. Виявлено, що основними чинниками вираження національної ідентичності у візуальній культурі України періодів 1991–2004 рр. є такі значущі маркери, як: національно-державні атрибути (ідентифікаційні національні символи, безпосередньо пов’язані зі становленням незалежності України), культурні атрибути Дата реєстрації 2024-01-30 Додано в НРАТ 2025-01-17 Закрити