Реєстраційний номер
0824U000705, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
13-03-2024
Статус
Захищена
Назва роботи
Репрезентація національної ідентичності в сучасній візуальній культурі
Здобувач
Павліченко Євгеній Олександрович,
Керівник Олійник Оксана Миколаївна
Опонент Денисюк Жанна Захарівна
Опонент Герчанівська Поліна Евальдівна
Рецензент Оборська Світлана Валентинівна
Рецензент Соломатова Вікторія Василівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Київський національний університет культури і мистецтв
Опис
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 034 «Культурологія» (галузь знань 03 «Гуманітарні науки»). – Міністерство освіти і науки України, Київський національний університет культури і мистецтв, Київ, 2024.
Дисертація присвячена розкриттю специфіки репрезентації національної ідентичності в сучасній візуальній культурі. Досліджено проблематику конструювання національної ідентичності засобами візуальних образів, проаналізовано основні маркери національної приналежності та виявлено специфіку вираження національно-культурного змісту в об’єктах візуальної культури України. Наведено огляд публікацій, у яких простежено питання впливу візуальних чинників на формування національної ідентичності.
У дисертації національна ідентичність осмислюється крізь призму практик візуальної культури. Наголошено, що візуальні образи сучасного урбаністичного простору є ключем до розуміння національної ідентичності. Проаналізовано різноманітні варіанти конструювання та мобілізації національної ідентичності на основі варіативності форм та форматів візуальних практик. З’ясовано, що значення візуальних образів у конструюванні національної ідентичності полягає в тому, що вони відображають соціокультурні та політичні зміни.
Констатовано, що маркерами національної приналежності у вимірі візуальної культури є: національно-державні атрибути та ідентифікаційні національні символи, безпосередньо пов’язані зі становленням державності України: державні символи (герб, прапор, гімн), зображення території країни (карта, ландшафти, локації), назви, україномовний текст, національне вбрання, національні музичні інструменти, національні страви, видатні історичні постаті, національні гасла та ін.; культурні атрибути (зображення відомих культурних пам’яток, архітектурних споруд, історичних постатей); об’єктивна символіка, що означає певну цілісність (культурну, територіальну, господарчу): національна колористика; різноманітні зображення флори та фауни, в тому числі флоральні і зооморфні орнаментальні мотиви; образи міфів, фольклористики, літературних творів та ін.
Структуроутворюючими елементами української національної ідентичності (комплекс елементів національної культури, національного характеру та національних соціокультурних цінностей) визначено: українську мову, що використовується для написання текстів, кіно- і телесценаріїв, проведення відеозйомок та озвучення (фільмів, відеороликів, реклами та ін.); історію України як джерело сюжетів для практик візуальної культури (сценаріїв відеопродукції, графічних та живописних зображень стріт- і паблік-арту); українські літературні (прозові, поетичні та драматичні) твори як першоджерело візуальних культурних практик; фольклорні сюжети, персонажі, автентичну танцювальну культуру, народні традиції та обрядовість; природу України (як тло рекламних зображень, проведення натурних зйомок та ін.); типові риси національного характеру; цінності, визнані в українському суспільстві, та ін.
Констатовано, що, відповідно до тенденцій інформаційного суспільства, основними є такі візуальні технології формування ідентичності, як реклама, кінофільми, телевізійні відеопроєкти, публічне, вуличне мистецтво (меншою мірою образотворче мистецтво і архітектура). У процесі репрезентації національної ідентичності засобами в візуальних образах сучасної культури відбувається відбір, перероблення, осмислення та сприйняття ідеї, поглядів, звичаїв та традицій, що стимулюють активну діяльність великих соціальних груп або всього українського суспільства в цілому на основі спадковості поколінь.
У зв’язку з основними політичними подіями, що вплинули на формування національної ідентичності в Україні з моменту проголошення незалежності 24 серпня 1999 р., запропоновано періодизацію процесу її репрезентації у візуальній культурі: 1991–2004 рр., 2005–2014 рр., 2015–2021 рр. та 2022 – і донині. Виявлено, що основними чинниками вираження національної ідентичності у візуальній культурі України періодів 1991–2004 рр. є такі значущі маркери, як: національно-державні атрибути (ідентифікаційні національні символи, безпосередньо пов’язані зі становленням незалежності України), культурні атрибути
Дата реєстрації
2024-01-30
Додано/оновлено в НРАТ
2025-01-17 / 2026-08-19
