Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U000804, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 09-02-2024 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи УДОСКОНАЛЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ФОРМ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ Здобувач Соколова Ельміра Тельманівна, Керівник Братаніч Борис Володимирович Опонент Шевченко Сергій Олексійович Опонент ЛОПУШИНСЬКИЙ Іван Петрович Рецензент Романенко Катерина Михайлівна Рецензент Хитько Майя Миколаївна Опис Дисертацію присвячено комплексному дослідженню інноваційних форм публічного управління розвитком системи вищої освіти та їх використанню для забезпечення успіху освітніх реформ в Україні. Проаналізовано та узагальнено сучасні вітчизняні та закордонні наукові дослідження щодо розуміння суті і змісту обраної теми. Визначено сутність поняття «інноваційні форми публічного управління у системі вищої освіти», надано рекомендації щодо покращення управлінням системою вищої освіти, обґрунтовано підходи та пріоритетні напрями удосконалення процесу реформування вищої освіти в Україні. На основі аналізу наукової літератури, що стосуються проблеми публічно-управлінської інновації та інноваційних форм публічного управління системою вищої освіти, визначено основні лакуни у її дослідженні: установлення концептуального та практичного зв’язку між освітніми та управлінськими інноваціями, формування проблемного поля дослідження інноваційних форм публічного управління системою вищої освіти, дефінітивний аспект поняття «інноваційна форма публічного управління в системі вищої освіти», стан та практичні напрями оптимізації використання цих управлінських форм у процесі модернізації системи вищої освіти. Сформовано концептуальний базис дослідження інноваційних форм управління системою вищої освіти України що на загальнотеоретичному рівні включає концепції мережно-інформаційного суспільства, синергетичну інтерпретацію сталого розвитку, теорії самоорганізації складних систем, інноватику, а на операційному рівні концепції інноваційних моделей управління та їх публічно-управлінські репрезентації (публічне врядування, клієнталізм, е-урядування тощо). Показано що нові управлінські моделі самі по собі не є інноваціями, вони стають ними лише через упроваджені у практиці інноваційні форми публічно-управлінської діяльності (технології, послуги, механізми), які дають результат у вигляді зростання ефективності системи вищої освіти. Саме у межах цього аспекту досліджень найбільш широко представлена проблематика інноваційних форм публічного управління сферою вищої освіти, найбільш поширеним є виділення таких форм на системно-функціональній основі – організаційні форми, методи та інструменти управління, структурування публічно-управлінської діяльності. Публічно-управлінські інновації в системі вищої освіти аналізуються насамперед як механізми проєктування інноваційних змін, становлення інноваційної управлінської інфраструктури, чинник організаційних трансформацій. При цьому має формуватися не лише інноваційна модель розвитку системи вищої освіти, а й інноваційна модель галузевого публічного управління, яка розуміється як управлінська система, що у процесі адаптування до змін у системі вищої освіти та їх регулювання сама знаходиться у процесі постійного оновлення, метою якого є забезпечення максимальної ефективності управлінської діяльності. Інноваційні форми публічного управління у системі вищої освіти представляють собою самостійний предмет дослідження і мають розглядатися у межах відносно самостійного концепту науки публічного управління та адміністрування. Виокремлено наступні підходи до його розуміння у науковій літературі: характеристика способу організаційної діяльності органів державної влади, сумісний з сукупністю методів управління елемент управлінської діяльності, моделі та загальні концептуальні підходи, близький до понять механізмів та інструментів управління, дихотомічна протилежність змісту управління. Доцільно виділити і їх спільні риси в усіх тлумаченнях: стосуються системних нововведень, що контекстуально відрізняється у різних країнах; є темпорально обмеженими і не представляють собою процес безперервного вдосконалення; пов'язані з невизначеністю та постійним навчанням управлінців; характеризуються значним рівнем процесуальної узагальненості, тобто є не унікальними, а типовими; є дуже різноманітними як структурно-функціонально, так і за рівнями управління, цілями, організаційними основами тощо. Дата реєстрації 2024-02-05 Додано в НРАТ 2024-02-05 Закрити