Реєстраційний номер
0824U000840, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
14-02-2024
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Цивільно-правові договори у сфері інноваційної діяльності.
Здобувач
Холявка Софія Володимирівна,
Керівник Якубівський Ігор Євгенович
Опонент Кодинець Анатолій Олександрович
Опонент Зайцева-Калаур Інна В'ячеславівна
Рецензент Герц Алла Анатоліївна
Рецензент Юркевич Юрій Миколайович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Львівський національний університет імені Івана Франка
Опис
В сучасних умовах розвиток економіки, соціальної сфери та інших суспільних інститутів будь-якої країни залежить від впровадження нових ефективних, економічних та науково обґрунтованих технологій, організаційно-технічних рішень виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, які ми звикло називаємо інноваціями. Виокремлено основні підходи до розуміння правової природи інновацій, якими є статичний та динамічний підхід. Погоджуючись із позицією, за якою об’єкт інноваційної діяльності є результатом цієї діяльності, автор зауважує помилковість думки про охоплення поняттям інновації обидвох цих елементів. Доведено, що правильне розуміння природи інновацій може бути вироблене після аналізу співвідношення між інновацією та інноваційною діяльністю із урахуванням поняття інноваційного продукту. Обгрунтовано, що інноваційна діяльність проходить певні етапи, які можна назвати інноваційним циклом. Першим етапом є, звісно, здійснення певної інтелектуальної, творчої діяльності, яка спрямована на вироблення нових або вдосконалення існуючих технологій, продуктів або послуг та їх об’єктивацію. Для того, щоб ідея, яка є формою інтелектуальної діяльності людини та існує виключно у її свідомості, стала об’єктом правовідносин, вона повинна отримати зовнішній вираз та стати доступною для сприйняття іншими особами. Заявлено, що результатом здійснення першого етапу інноваційної діяльності є створення інновації. Тоді цикл інноваційної діяльності переходить на другий етап, під час якого створена інновація впроваджується у виробництво чи у соціальну сферу, в результаті чого вже утворюється інноваційний продукт. Тобто цикл інноваційної діяльності можна умовно зобразити: діяльність – результат (інновація) – діяльність – результат (інноваційний продукт). Доведено, що термін «об’єкт інновацій», який часто вживається у науковій літературі, є некоректним, оскільки сама інновація вже є об’єктом – результатом інтелектуальної, творчої діяльності людини, доступним для сприйняття, тому він буде означати «об’єкт об’єкта». Категорію об’єкта можна розглядати лише в контексті об’єкта інноваційної діяльності, а також об’єкта договорів інноваційного характеру. Запропоновано визначення інновації – це результати наукової, науково-технічної та іншої інтелектуальної творчої діяльності, які є новими, об’єктивно вираженими та придатними для впровадження у виробництво або інші соціальні сфери з метою отримання економічного, соціального або екологічного ефекту. Обґрунтовано, що інноваційна діяльність характеризується такими основними ознаками: вона спрямована на використання та комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок у виробництві і соціальній сфері (при цьому вона може бути пов’язаною із одержанням прибутку, а може мати на меті покращення соціальної сфери та досягнення іншого соціального або екологічного ефекту); її об’єктом виступають нематеріальні блага – результати інтелектуальної діяльності (результати наукових досліджень та розробок), які доводяться до стану інноваційного продукту та впроваджуються як інновації; вона спрямована як на створення, так і на впровадження та комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок. Запропоновано визначити інноваційну діяльність як діяльність, що спрямована на створення інновацій, їх впровадження та комерціалізацію у виробництво або інші соціальні сфери з метою створення інноваційного продукту. Зазначено, що цивільно-правовий договір перестав виконувати лише функцію юридичного факту як підстави виникнення правовідносин, самого правовідношення та документа, а займає важливе місце в архітектурі джерел правового регулювання інноваційної діяльності. Договір є джерелом правового регулювання локального характеру, ефективним правовим засобом визначення прав та обов’язків сторін, зокрема у сфері інноваційної діяльності. Цивільно-правовий договір виступає ефективним джерелом правового регулювання відносин учасників інноваційної діяльності в усіх формах та на усіх стадіях її здійснення: при юридичній регламентації відносин сторін у сфері інноваційної діяльності, при здійсненні сторонами такої діяльності їх прав та виконанні обов’язків, а також при захисті прав та інтересів суб’єктів інноваційних відносин. Запропоновано визначення договору інноваційного характеру, яким є домовленість двох або більше сторін, на підставі якої виникають, змінюються або припиняються їх права та обов’язки у сфері інноваційної діяльності. Обґрунтовано, що договори, на підставі яких створюється об’єкт права інтелектуальної власності з метою його подальшого впровадження у виробництво або соціальну сферу для отримання вищого прибутку або досягнення соціального чи екологічного ефекту, слід відносити до договорів інноваційного характеру. Незважаючи на різноманітність договорів у сфері інноваційної діяльності та на те, що всі вони за своєю правовою природою є цивільно-правовими договорами, можна із впевненістю ствердити, що цій групі договорів притаманна єдність і взаємозв'язок, які обумовлюють виділення
Дата реєстрації
2024-02-07
Додано/оновлено в НРАТ
2024-02-07 / 2026-07-01
